Вони десь такі ж сепаратисти, як ті грузини, яких влада намагається викинути з України. Це видно навіть тим, хто не хоче бачити.
То чому ГО «Молодіжна організація «СТАН», у складі якої багато українських патріотів з Донбасу, раптом отримала проблеми з націоналістами у Франківську? Чи можна було стовідсотково уникнути конфлікту? Звісно, це складно. Адже надактивна місцева молодь здатна знайти ворогів навіть там, де ними й не пахне. Але у цьому випадку є, може й несвідома, провина самих «станівців».
Вчорашня прес-конференція СТАНу проскочила на більшості сайтів звичайною новиною: повідомили, пояснили, запевнили. За кадром лишилась доволі палка дискусія.
У Франківську невідомі заблокували офіс ГО «СТАН»
Як нова ГО може гучно заявити про себе? Найлегше — гострою провокативною акцією. Так воно і було.
Вперше більшість франківців почула про СТАН у серпні 2016-го. Тоді активісти привезли до міста опозиційних до режиму Путіна росіян і… розклалися з ними пити чай на вході до Меморіального цвинтаря. Саме в тому місці, де раніше на 9 травня регулярно штовхалися націоналісти з комуністами. Кращого місця для резонансу годі й шукати. У західноукраїнському місті, куди щомісяця везли загиблих на Донбасі, вихідці з того ж Донбасу разом із росіянами (та будь-якими) пили чай на цвинтарі й співали російською під гітару. Нормально?
Активістів охороняла поліція. До них чіплялася муніципальна інспекція. Міський голова закликав уникнути провокацій. Усе закінчилося ніби мирно, але недобрий присмак лишився навіть у ліберально налаштованих журналістів.
Потім СТАН ще пив чай під Білою хатою на захист вуличної торгівлі.
Можливо, хотіли з порогу розкачати «тихе село». Але перед тим варто було промоніторити ситуацію, познайомитись, розібратись. І тоді б виявилося, що воно ж насправді геть не село і зовсім не тихе…
До речі, «станівці» зробили ще купу всього справді доброго, мають чим хвалитись і звітуватись перед міжнародними донорами. Але місто за великим рахунком саме цього й не відчуло.
І тут, як на мене, криється основна проблема ГО «СТАН» у Франківську. Коли найбільше уваги приділяти проектам і звітам, тримати лице перед колегами, грантодавцями і не дуже зважати на власну репутацію в місті, в якому ти нова людина чи організація, то рано чи пізно спитають: а ти хто? І тоді повилазять дірки. Так воно і сталося.
Можна було за три роки потурбуватись про офіційне гучне розлучення з нинішньою українофобкою Оленою Заславською? Марудно, непросто — це все деталі. СТАН просто мусив це зробити. Бо якщо в реєстрі у засновниках ГО досі записаний ворог України — це проблема ГО, що базується в українському місті, а не місцевої молоді. Натомість про те, що Заславська відмежувалася від організації (сама), франківських журналістів повідомили роздруківкою з луганського сайту за 2014 рік. Крім того, на прес-конференції журналістам видали англомовні звіти…
Франківська “Молодіжна організація “СТАН” обурилась на звинувачення в сепаратизмі (ЗАЯВА)
Ну, ви зрозуміли. Не можна приходити в хату, класти ноги на стіл і не зважати на думку ґаздів. Навіть американці зауважують: «тільки якщо цей стіл — твій власний». Крім того, якщо ГО займається розвитком «відкритого креативного громадянського суспільства через створення та підтримку культурних, освітніх, соціальних та правозасних ініціатив», то, напевно, цю активність варто спрямовувати не лише на переселенців чи іноземних студентів. Чи місцева молодь цього не гідна? І таки варто думати про своє лице не тільки перед закордоном.
Отже, треба говорити, з усіма, часто і щиро.
Після того, як «молоді люди в чорному» блокували офіс СТАНу, на сайті організації з’явилися одразу кілька нових матеріалів, відчутно спрямованих саме на внутрішню аудиторію. Відповідь на звинувачення, хроніка подій суботи 28 жовтня, про минуле й сьогодення організації, робочі звіти. Це дуже добре. Зрозуміли.
Напевно, навіть молоді франківські націоналісти бачать, що сепаратизму там нуль. Добре, що не побили. Тепер, сподіваюсь, і не поб’ють.
