Художній керівник Івано-Франківського академічного театру ім. І.Франка — Ростислав Держипільський — продовжує експериментувати зі сценічним простором. І дію своєї нової постановки знову хоче перенести в несподівану локацію, яка минулого сезону стала магнетичною. Це “погріб” театру, технічне театральне підземелля. Сам режисер цьогоріч поставив неооперу жахів “Hamlet”, яка миттєво стала візитівкою театру.
Вистава влітку з успіхом пройшла на фестивалі Porto Franko, на Шекспірівському фестивалі у Гданську. Отримала нові запрошення на міжнародні фестивалі, пише ZN.UA.
Отже, новий проект — “Ромео and Juliet” (робоча версія назви) — має остаточно довести, що підземний простір — то не забаганка для попереднього проекту: такий простір має стати постійно діючою локацію. Де завжди можливі карколомні експерименти, авторські проекти.
Серед таких, зокрема, і нове прочитання великої трагедії Шекспіра.
“Наш театр уже звертався до цієї великої трагедії, але на великій сцені, — каже режисер. — Тим часом, як відомо, кожна значна світова п’єса повсякчас ніби проситься перечитати її по-новому, відкривши в ній сучасне і для багатьох несподіване звучання. Попередній “Ромео” був спробою “майданного театру”: без обмеження кордонів. Там, у великому просторі, нас захопила ідея “хвороби часу”, власне, ідея чуми, яка підступно руйнує тіло і душу.
Так у виставі виник мотив карнавалу, бо за маскою людина прагне приховати своє спотворене обличчя, знівечену душу.
Абсолютно інші акценти й теми виникають сьогодні, коли знову і знову перечитуєш шекспірівську трагедію. Це, зокрема, тема жорстокості світу, який нездатен почути голоси розуму та ніжних сердець.
І тоді, і сьогодні цей світ — безальтернативно жорстокий. І саме кохання в жорстокому світі долає “больовий поріг”, усвідомлюючи свою приреченість, але непереможність. Людина втратила здатність відчувати біль, звикла до жертв, втрат.
Жорстокість — як страшна домінанта часу; віра — як випробування та порятунок; молодість — як смертельний поєдинок зі старим очманілим світом.
Сподіваюся, ці мотиви знайдуть сценічну реалізацію саме в обмеженому просторі театрального “підземелля”.
Такий простір, я переконаний, розкриє себе як несподівана і вражаюча трагічна метафора… Втім, усі секрети постановки розкривати передчасно”.
На головні ролі запрошені молоді талановиті актори.
