Ці бабусі увірвалися в український інтернет. Фотографії пенсіонерок у сільських хустках, які полетіли в Угорщину, збирають десятки коментарів.
Користувачі соцмереж жартують, що це наслідки “животворящого безвізу”, пише ВВС. Україна.
Пенсіонерки з трьох чернігівських сіл: Козацьке, Золотинка та Дніпровське полетіли на фестиваль, де виконуватимуть народні пісні.
Кореспондент ВВС Україна Альбій Шудря поспілкувався з угорським музикантом Ботом Міклошем, який виявився не тільки організатором поїздки, але й палким поціновувачем культурного життя українського села.
Копирайт изображенияBOTH MIKLÓS.ВВС Україна: Як самодіяльний вокальний колектив з України потрапив на фестиваль Ördögkatlan?
Б.М.: Я розпочав збирати український фольклор майже 4 роки тому. Європа вже не має сільського життя закритих громад зі своєю культурою, музикою. В Угорщині це зникло років 30 тому. Ще можна знайти у Румунії, деяких балканських країнах.
В Україні така форма сільського життя ще зберігається. Зі старими піснями, які виконуються так, як хочеться виконавцям. Тут мова йде не про збереження традицій, це все ще жива традиція.
Ми збираємо українську музику і маємо величезний архів. Плануємо почати відкривати до нього онлайн доступ наступної весни.
У дні фестивалю в “Українському дворі” проходять ремісничі майстерні, музичні воркшопи, а також українська вечеря.
Гості «двору» мають можливість скуштувати традиційні українські страви, сидіти за одним великим столом, промовляти тости, співати пісні. Під час виконання пісень ми показуємо субтитри перекладу угорською. Так що всі розуміють, про що співають.
У п’ятницю жінки з України виступають на головній сцені разом з моєю групою. Ми зробили своє аранжування для пісень. Буде також і автентична частина – спів А капела. З титрами і відео, яке сам знімаю.
ВВС Україна: А як ви знайшли цих співачок?
Бот Міклош: Збираю я музику загалом вже майже 12 років. Раніше нічого не знав про Україну. Років 5 тому якось випадково наш гурт запросили туди виступати. І тоді, знову ж таки випадково, почув спів жінок з українського села. Цей спів мене дуже вразив.
Я думав, що сюди варто рушити з короткою експедицією. Але це стало лише натхненням для більшої роботи. Я не думав про зиск – записував пісні для свого задоволення.
Українська пісенна традиція захопила мене.
І я рушив у наступну експедицію, а потім у ще одну, і ще одну…
Ми у високій якості записали приблизно 1000 пісень з близько 50 українських сіл.
ВВС Україна: Які враження справили на вас хористки з Чернігівщини?
Б.М.: Сільські жителі скрізь у Європі, в певному сенсі, схожі. Те, як вони розуміють світ, як вони співають про те, що їх оточує, як вони до цього ставляться – це дуже схоже.
ВВС Україна: Наскільки складно було організувати поїздку?
Думаю, це велика проблема, що люди з міста так віддалилися від людей із села. Це велика проблема для Угорщини. Але й для України, думаю, теж. І якщо ця відстань зростатиме, це створюватиме серйозні проблеми у суспільстві.
Тому ми намагаємося працювати за такою програмою, яка допомагає людям знаходити спільні корені, розуміти, що ми однаково відчуваємо.
І тому важливо привезти саме цих людей, а не виконавців з міст, які вивчили народну пісню.
Можливо, це спочатку здавалося незвичною ідеєю. Але щоразу, коли я хотів показати своїм друзям це життя, – привезти всіх до України було неможливо. Легше привезти до нас цих жінок, створити тут “українське подвір’я”, відтворити це життя тут.
ВВС Україна: Як вдалося владнати фінансові питання?
Б.М.: Це фестиваль, який відвідують біля 70 тисяч відвідувачів. Ördögkatlan протягом 10 років приділяє увагу проектам, де зустрічаються різні культури. Але все розпочалося з експедицій, які протягом перших трьох років ми робили без підтримки, власним коштом. Зараз ми здобули європейський грант. Усе це – частина великого проекту під назвою “Поліфонія”.
ВВС Україна: Ви співпрацюєте з музикантами з інших частин світу?
Б.М.: На мене свого часу справила велике враження традиційна сільська культура. До того слухав гітарну музику.
Але пізніше в підлітковому віці почав захоплюватися музикою інших культур. Слухав мелодії угорців, які живуть у румунській Трансільванії. Дослухався до циганських творів із цього регіону і вчився грати її їх гітарі.
Потім я збирав китайську музику з Гімалаїв. Перебував там 6 місяців і записав свій “китайський” альбом.
Потім – у Ірані, Індії. Але найбільший мій проект, причому не просто натхненний, а науковий – це збирання українського фольклору.
ВВС Україна: Коли фестиваль Ördögkatlan завершиться, який наступний етап у житті хористок із Чернігівщини?
Б.М.: Вони повертаються цієї неділі додому, сподіваюся, вони будуть сповнені новими враженнями. У жовтні планую нову музичну експедицію до України і можливо знову відвідаю їх.
ВВС Україна: Це для українських жінок перша подорож за кордон? Як вони її сприймають, що кажуть люди, для яких вони співають?
Так, це перша подорож. Глядач приймає їх з любов’ю, кожен виступ проходить з величезним успіхом. Бачимо, що і вони вже звикають до фестивального життя та відчувають тут себе добре.
