Пропонуємо свіжу публікацію франківського письменника Тараса Прохаська на порталі Збруч.
Коли я був дуже молодим, то уявляв собі свою ідеальну старість так: я старий, немічний, холєрсько харизматичний, але ще можу ходити, трохи щось тямлю і живу з того, що приїжджаю у якесь село, сідаю у людному місці, нічого не прошу, лиш починаю з кимось щось говорити, той хтось ведеться на мої теми, починається цікавіша бесіда, пристають ще якісь люди, тоді я оповідаю всілякі байки і факти, історії і притчі, розгортається загальна дискусія, філософська суперечка, я уміло перебиваю багатоголосся, вставляючи якусь псевдомудрість, уважно диригую експресією, зводячи її в один акорд, заперечую тоді, коли треба, закидаю сумніви, підтримую неудатних, гальмую розбуріханих, підштовхую нерішучих, утихомирюю розтривожених, врешті всіх благословляю миром, не даючи нікому викинути з голови свою бздуру, але вивільняючи у головах місце для співжиття із бздурами найближчих, отримуючи за це, залежно від сезону і кліматично-звичаєвих особливостей місцевості, слоїк квасного молока, жменю аличі, кавалок хліба з повидлом, або медом, або шпондером, варені кукурудзу, біб, яйця на твердо, грудку бринзи, склянку вина, ночівлю на сіні або в сінях, розношені черевики, хутро, воскові свічки, стерту перлину, старі дукачі, кілька паперівок, сірникове пуделочко солі, дві кістки цукру-рафінату, півпачки папіросів і трохи дрібних грошей, які будуть у той час в обігу на наших землях, щоби доїхати до наступного гастролю. Це у випадку, коли не буде тяжко-смертельної хвороби, бо тоді мав би відігратися інший сценарій – самому, як поранений борсук або розрубана мідянка, доповзти до каменистої ями на горганському верші, пити розтоплений сніг, їсти лишайники, до яких сягне рука, дивитися на хмари, мух, небо, сонце, місяць, не наважуючись ні перевернутися на бік, ні закрити очі, молитися одним словом – Боже, і або через деякий час збігти у діл смертельно здоровим, або розчинитися чи скам’яніти.
Всі ці марева розбилися кілька днів тому об довершений звіт одного приятеля. Він колись був злочинцем. Тепер від минулого захоплення залишилося тільки одне – кожного дня він моніторить найрізноманітнішу кримінальну інформацію з цілого світу, аналізує її і визначає всілякі тенденції, інновації, прогнози у цій неохопній галузі людської діяльності. Дурнуваті побутові ексцеси його не цікавлять, незважаючи на те, що саме вони є найпоширенішим ґатунком злочинної самореалізації. Вихований на оповіданнях О.Генрі і великій субкультурі розводу чи кидка, він захоплюється такими злочинами, коли інтелект злочинця знаходить ту вібрацію, що дозволяє без натиску, залякування і крові зробити так, щоби отримати свою винагороду за те, з того, чого страшенно прагне жертва, і зробити це так, щоби ця жертва після всього почувала себе переможцем.
Отож, приятель з гордістю повідомив, що за даними міжнародних неупереджених спеціалістів-криміналістів Україна займає одне з перших місць у світі за поширеністю навчального шахрайства. Тобто одним з найпопулярніших злочинів в Україні є втюхування всіляких платних навчальних курсів, унікальних методик, чарівних рецептів, семінарів, закритих лекцій для обраних, практикумів і тренінгів.
З одного боку це втішно – от як українці спраглі знань, от як вони зрозуміли, що найважливішим є робота над самовдосконаленням. А з другого боку страшно. Якщо є такий потяг і попит, до того ж підкріплений поважною оплатою, то наскільки ефективною може бути робота шахраїв. І не йдеться про їхні прибутки, а про переконаність клієнтів у тому, що їм втерли. Виходить, що поруч живе ціле військо фальшиво вишколених, переконаних у своїй здобутій правді. Навіть якщо не брати до уваги усі низькопробні університети і інститути. Відразу згадав собі сотні різних рекламних закликів на курси вивчення мов за тиждень, вироблення смертельного удару за три дні, будь-яка дівчина твоя за п’ятнадцять хвилин, як написати бестселер за місяць. І найстрашніше у цьому всьому – профанація поняття успішності і спекуляції із прагненням лідерства. І тренінги, як стати тренером. Тепер заряджених на успіх і заточених на лідерство випускників-дипломантів у нас більше, ніж спокійних, впевнених у собі лузерів. Химерна релігія мільйонерів за півкроку і зірок на півтижня перетворює Україну на країну дурнів, яка керується всіма видами софізмів у найгіршому значенні цього слова. Яка переконана у тому, що знає, як досягти успіху, але в якій залишається все менше людей, які – не знаючи про такі речі – вміють і можуть щось зробити руками чи головою. Себто руками з головою, головою з руками. Котрі, врешті, знають, як говорити і думати без шахрайських штучок.
Вислухавши аналітичну доповідь приятеля, я вирішив відмовитися від юнацької мрії про ідеальну старість. Негарно витягувати з рукава п’ятого аса-туза, коли чотири вже своє відіграли.
Comments are closed.