Михайлу Думанському з Городенки – 25 років. Але хлопець вже організував і курував близько десятка проектів у різних галузях і власний бізнес. Два роки тому Михайло став керівником програми з інновацій і підприємництва Львівської бізнес-школі Українського католицького університету (УКУ). Такий молодий і так багато? “Репортер” дізнався як йому це вдалося.
Люди на шляху
Уже вісім років Михайло живе у Львові. Після закінчення школи приїхав вчитись на дипломата.
«Мені ніхто не радив куди вступати. В мене була повна свобода вибору. Здав ЗНО і вступив одразу на кілька факультетів у різних університетах на різні спеціальності. В той час мене зацікавили міжнародні відносини. Думав, що це прикольно, – сміється хлопець. – Що було б добре працювати в МЗС, поїздити по різних країнах».
За три роки навчання у Львівському університеті Михайло зрозумів, що, крім дипломатії, є ще чимало цікавих і захопливих речей, в яких можна себе спробувати. Переломним моментом вважає участь у польській студентській програмі Study Tours to Poland.
«Під час навчання ми просто зустрічалися з представниками місцевих муніципалітетів, говорили з тамтешніми підприємцями, – пригадує Думанський. – Але на програму відібрали учасників, дуже схожих між собою. Людей, які мотивовані, які хочуть щось робити. Це середовище надихає. Ти повертаєшся з ідеями та починаєш їх реалізовувати».
Після програми Михайло з однодумцями заснували у Львові громадську організацію «CreArt». Першими в місті почали організовувати вуличні фото-сушки (це коли знимки вішають на шнурку, і кожен може зняти собі чи причепити свою), а ще літературні й мистецькі акції.
Другий візит до Польщі переріс в організацію проекту «Наукові пікніки». За зразком Варшави у п’ятьох українських містах у парках, скверах, на площах і вулицях вчені розповідали мешканцям про науку простою мовою і показували експерименти.
«Основна мета проекту – популяризувати науку серед молоді і дітей, показати її в іншому форматі, поза лекційними залами, – каже Михайло. – Зараз бачимо, що багато наукових клубів перезапустили свою роботу, багато з’явилося нових. Не скажу, що то наша заслуга, але ми були частинкою того процесу, що «підігрів» цікавість до освіти та науки».
А далі почався Майдан. Під час революції хлопець був серед засновників руху Студентської координаційної ради, а після взявся за проект популяризації участі молоді у виборчому процесі «Роби вибори».
«Це був неймовірний досвід. Ми приїхали робити проект до Харкова. Кімната й вікно – це все, що в нас було. Ні стільців, ні столів, – пригадує Думанський. – Але два місяці роботи дали результати – явка молоді зросла на 8 %».
Оглядаючись назад, хлопець каже, що ті насичені три роки – від Польщі до Майдану – кардинально змінили його та його життя.
«Навчання на факультеті міжнародних відносин не привело мене до дипломатії, як я хотів цього спочатку. Але воно дало мені середовище людей, – каже Михайло. – І в кожному наступному проекті траплялися все цікавіші люди. Якби я їх не зустрів, то не став би тим, ким є зараз».
Мапи мають співпадати
До Львівської бізнес-школи Михайло потрапив після Майдану. Побачив, що є вільна вакансія, надіслав резюме. Каже, потрібно було десь реалізувати трирічний досвід проектного менеджменту.
«Мене запросили на співбесіду. Софія Опацька (декан-засновник Львівської бізнес-школи УКУ – Авт.) поділилась своїми думками і баченням, а я розповів, чим можу бути корисним школі, – говорить Думанський. – І почув у відповідь: «Давай спробуємо. Чому ні?». Так мене взяли на роботу менеджером проектів. Що потрапив на своє місце, зрозумів одразу. Школі саме виповнювалося сім років. Мене запросили на святкування. Ми сиділи в холі та плели маскувальні сітки на Схід. Просто спілкувалися. Зрозумів, що це неймовірне середовище, що мушу бути його частиною, що наші ціннісні мапи співпадають».
Сім місяців Михайло курував «Лабораторію ідей» – навчальну програму, що допомагає молодим підприємцям розпочинати власну справу. Крім того, навчався в Данії, а ще запустив свій бізнес-проект корисних солодощів «Пташка».
Фото «В якому ще університеті після ранкової кави з ректором ти робиш з ним селфі?», – Михайло Думанський з учнями Львівської бізнес-школи та ректором УКУ, отцем Богданом Прахом
Старання хлопця оцінили. З вересня 2015-го Михайло став керівником програми з інновацій і підприємництва у Львівській бізнес-школі.
«Програма була доброю, але я прагнув зробити її ще кращою, тому змінив структуру, – розповідає Думанський. – Поставив себе на місце учасника, зібрав власний досвід і знання. Зробив програму інтуїтивно зрозумілою та максимально корисною».
За п’ять років випускники школи запустили близько 40 підприємницьких проектів. Серед них – журнал про подорожі Україною «La Bousolle», краудфандингова платформа для освітніх проектів «GoFundEd», бізнес-інкубатор «Startup Depot», продакшн-студія «OFF Laboratory», мережа кав’ярень «Альтернативна кава» та багато інших.
«Найбільше тішуся, коли бачу як ростуть учасники програми від модуля до модуля. Бо розумію, що є причетним до того, – каже Михайло. – Ці люди мають зробити бум підприємництва в Україні».
Прості речі
«Я проста людина, яка лише намагається робити речі максимально добре, – говорить про себе Думанський. – Так, я у 23 очолив програму. Але в такому ж віці хтось уже працює у великих компаніях чи міністерствах. І таких людей має ставати все більше у різних сферах: політика, держуправління, менеджерські посади. Так, вони будуть помилятися, бо всі помиляються. Але краще п’ять років помилятися, впроваджуючи щось нове, ніж 50 років топтатися на одному місці».
Вчити іноземні мови, бути відкритим до нового і не боятися невдалих спроб – радить Михайло іншим молодим людям.
«Цікавість, терпіння і наполегливість, а ще – звичайна праця, – каже він. – Це прості речі, які під силу кожному».
Comments are closed.