Нагадуємо, це ми досі їдемо з Португалії додому. Вже позаду Іспанія, Франція, Німеччина, Чехія, які були в попередніх матеріалах. Цього разу – найближча країна-сусідка.
Від Острави, останнього великого чеського міста перед Польщею, до Кракова, який на маршруті був проміжною точкою, – приблизно 170 км. Після сотень кілометрів Францією та Німеччиною – це не відстань.
Польща зустріла пристойним дощем. Магістраль А1 – просто перфектна. Поляки вміють, коли хочуть. Із соцтабору вискочили майже водночас із нами, а зараз уже там, куди нам ще дуже довго бігти, ковтаючи обіцянки від влади.
До теми. Дорогами Чехії: про віньєтки, три зони Праги й тоновані вікна поліції.
Неподалік кордону, десь 10-15 км за ним, обабіч траси бачимо дві автівки в кюветі та поліцію – аварія. До нас їм немає діла, їдемо далі. Пам’ятаємо, що ближнє світло обов’язкове цілий рік, штраф – до 200 злотих, ремені безпеки обов’язкові навіть для задніх пасажирів, штраф – 100 злотих. Допустимий алкоголь у крові – 0,2.
У Польщі існують штрафні бали, однак іноземцям квитанцію виписують прямо на місці. Розмір такий же, як і для громадянина Польщі. Та якщо перевищите швидкість більше ніж 50 км / год – права заберуть одразу, на три місяці. Можливо, прямо на місці.
Правила рекомендують мати аптечку, жилет, без якого за межами населеного пункту виходити з автівки заборонено, і… комплект запасних ламп.
До речі, користуватися радар-детекторами суворо заборонено. Провозити їх можна тільки в запакованому стані.
Цього разу пробуємо експериментувати й дістатися до Кракова безоплатними шляхами. Дорога виправдала сподівання і через дві години ми вже в королівському місті. Нам до центру, де маємо зустріч, у планах ще зробити закупи і залишити безоплатно на парковці автомобіль, маючи чек. Та насправді все виявилося не так райдужно.
До теми. Дорогами Європи: Французькі круасани з німецькими заторами.
Перше – потрапити до центру нелегко. Старе місто, великий трафік, усе зрозуміло. Але ж навіть у Мадриді було легше!
Друге – визначити магазин Biedronka допоміг лише навігатор. Тільки коли він сказав, що авто вже на місці, вгледіли маленьку табличку. Дивно, але ніщо не видавало могутню мережу, яка в інших місцях кричуще помітна.
Третє – роблячи закупи, маєш право тільки на півгодини безкоштовної парковки. Потім по п’ять злотих за кожну годину.
Четверте – ця Biedronka виявилася найгіршою з усіх бачених раніше. Простору обмаль, асортименту теж, ходити треба дуже обережно, щоб не зачепити товар.
Потім ще виникло питання з виїздом з паркомісця склепу. На щастя, тут це вирішує людина, не автоматика, це й допомогло уникнути зайвих витрат. Поговорили з охоронцем – адже польська мова, це вам не мадярська, порозумітись взагалі не проблема – про всяке-різне, Україну-Польщу, пригостили чеським пивом, яким затарились раніше. Поляк сховав дві пляшки, з хитруватим виглядом промовив, що на роботі пити суворо заборонено і відкрив шлагбаум…
До теми. Дорогами Іспанії: про контраст між Мадридом і Барселоною.
Цього разу нічого не вигадуємо, прямуємо до кордону по звичній А4 / Е40. Раз за разом, протягом усіх цих 260 км гладесенької траси, хочеться крикнути: «Ну, вміють же ж люди дорогу робити!».
Усе більше й більше на дорозі бачиш автівки з українськими номерами. Очевидна тенденція – легковиків багато з різних областей, а буси майже всі прикордонні – гендель.
Поліції теж побільшало – кордон близько. Під ранок заїжджаємо на Краковець. Це вдалий час, бо черги фактично немає. Перед нами тільки дві автівки. Мобільна мережа вже ловить українських операторів – ми майже дома!
Та фініш виявився ще ой як не близько. І то вже геть інша історія.
Сергій Підгайний
