На початку 1960-х старий фортечний бастіон з боку вулиці Новгородської виглядав як довгий земляний пагорб, на якому місцями проступала цегляна кладка. На внутрішньому подвір’ї була столярка, де виготовляли труни для сусіднього моргу, а перед нею розташовувався просторий спортмайданчик медінститута. Із друзями там часто ганяв м’яча юний Сергій Вересов, який і розповів мені цю історію.
Сергій Вересов на тому самому місці через 66 років
«Це було у червні 1966-го, я тоді закінчив сьомий клас, — згадує пан Сергій. — Оскільки у моєму будинку не було великого подвір’я, ми з однолітками багато часу проводили на майданчику бастіону. Того літнього дня грали у футбол. Я занадто сильно вдарив по м’ячу, він перелетів через столярку та приземлився на валу — приблизно над тим місцем, де нині молочне кафе.
Піднявшись на гребінь, я побачив, що від удару частина землі провалилась і утворилась діра, в яку без проблем може пролізти підліток. Друзі сказали: ти стелю проломив, тож ти й лізь туди. Вони зв’язали кілька сорочок і допомогли мені спуститись у підземелля, де виявився просторий зал із склепінчастими зводами. Там були самі голі стіни та ідеальна чистота, складалося враження, що хтось спеціально замітав. Через пролом у стіні можна було потрапити до сусіднього каземату, але лізти у повну темряву я не ризикнув.
Щойно вибрався на поверхню, одразу побіг до відділення міліції на Бельведерській, де повідомив про знайдений підземний хід. Звідти прийшов міліціонер, усім подякував, похлопав по плечах і запевнив, що ми зробили важливе історичне відкриття».
Горді від похвали хлопці розійшлись по домах. Незабаром Сергій Вересов поїхав відпочивати на море і до Франківська повернувся лише наприкінці серпня. А коли він з хлопцями знову пішов на бастіон, то побачив, що «їхній» каземат під зав’язку завалений сміттям. Мешканці сусідніх будинків по-своєму використали «вагоме історичне відкриття».
