Сказати, що в людей похмурі передчуття, це все одно що нічого не сказати. Не просто похмурі, а темні до чорноти. Більшість відчуває, що насувається розплата за чуже осатаніння. А також за власне потурання тому осатанінню. Що, погодимося, є не менш повчальним. Адже байдужість та громадські лінощі ще нікому не відкривали світлої перспективи.
Щоправда, на людях про це не кажуть. Бо ж звичка загортати у папір нікуди не ділася. Натомість кажуть, що якось то буде. Хоча думають не так. Думають лише про те, що в той день, коли все накриється мідним тазом, сусідові буде гірше.
Подейкують, це така традиція. Думати одне, казати друге, робити третє. Думати, що дурість і крадіжки рано чи пізно доведуть до глухого кута. При всіх казати, що ми козаки і всіх порвемо. І робити те, що робили завжди. Красти, красти, красти. Ну й ще заздрити тим, кому вдалося більше запхати до кишень, та шукати винних. Хоча з останніми все просто. Подивіться у дзеркало.
Новий рік починається з ворожбитства на кавовій густині, спілкувань з духами та з експертних прогнозів, котрі ще смішніші за кавове ворожбитство. Найбільш боязкі взагалі ні про що не хочуть думати, відмахуються від зловісних пророцтв, п’ють і дивляться гумор у зомбоящику. Ті, кому ближчий провінційний цвинтар естради, вмикають «дизель-шоу», виховані на КВК — «квартал», а ті, хто звик до сільської гульні — «вар’ятів».
Гумор триває годину, третю, шосту. Й чим далі дивишся, тим ясніше: як би ті шоу не називалися, але всі вони настояні на бульйоні з радянських комедій та «старих пєсєн о главном». А відтак проступає наступна ясність — кількість смикань не переросла у якість відриву. Навколо все ще минуле століття ледь приправлене карнавальним соусом «ікс-факторів».
Тому пропоную дивитися казки. Як різдвяні, так і всі інші. Й не лише дивитися, а і пірнати в їхню прозору простоту. Там злі орки потворні, а добрі ельфи вродливі. Там перемагають герої, а зрадників очікує розплата. Кому не подобаються казки з ельфами, може поспівчувати супергероям на суперкарах, або ж детективам у довгих пальтах.
А в нашому світі перемога добрих ельфів, як виглядає, відкладається. Не надовго, можливо, навіть не на півстоліття. Це зовсім не означає, що завтра переможуть орки. Переможуть, судячи з усього, злі ельфи та підземні гноми. Нині вони стали союзниками. В них спільні кредитні історії, спільні клоуни і спільний шлях до найближчої фінансової кризи. Тобто, союз не буде довгим. Але часу вистачить на те, щоби кілька країн-невдах встигнули випаруватися з політичної карти світу.
При такому розкладі казки стають ще більш актуальними. Схована в них мудрість допомагає окремим особам вижити під час колективної параної. Зберегти себе серед неозорого натовпу «зважених і щасливих». Також пропонується не надто шкодувати за спільнотами, а працювати для майбутніх часів.
Іноді окремі напрацювання виявляються більш стійкими та стратегічними, аніж надбання посполитих рушень й тих, хто вірить у безплатний сир. Окремі напрацювання не залежать від великої брехні, яку всі ми мусимо толерувати заради непорушності родинних цінностей та стабільності світових валют.
Володимир Єшкілєв
