Є така хитра наука — керування хаосом. Придумали її років 30 тому зашифровані іноземні хлопці. Подейкують, що вони ходили на семінари Джеймса Глейка і Курта Вісенфелда та курили бамбук з танзанійськими травами.
З того часу ходить багато чуток про застосування теорії керування хаосом у різних країнах. Хтось розповідає про технології дестабілізації та знищення режимів, які правили залізною рукою і горя не знали. Інші подейкують про зерна бунтів та революцій, розсіяних зашифрованими хлопцями по всьому світу.
Любителі заколотів і закулісних інтриг знаходять алгоритми керованого хаосу в бурхливих подіях на світовій периферії. Між нами кажучи, у цих подіях за бажання можна знайти що завгодно. А ще більше нафантазувати.
Але доморощені конспирологи не втомлюються завзято копати та сповіщати світ про свої відкриття.
Якщо не заглиблюватися в наукові хащі, то схема керованого хаосу виглядає наступним чином. Якась група осіб, що володіє соціальними технологіями «топологічного змішування», ставить перед собою завдання законно пограбувати певну державу. Для цього прогнозується ключовий пункт системної руйнації (що його «хаосознавці» називають атрактором), при досягненні котрого ресурси держави-жертви за згодою її народу перетікають на рахунки означеної групи осіб.
Як приклад уявимо собі державу Х, на чолі якої стоять корумповані сім’ї. А також уявимо собі авантюрних фраєрів, які за смішні копійки (майже задурно) скупили сотні тисяч тон застарілої та зношеної військової техніки, що залишилася у пустелях після війн з терористами. Скупити скупили, але куди і за яке бабло її вивозити?
Одного дня до власників безнадійного металолому приходять зашифровані хлопці й питають: чи готові ви без зайвого шуму поділитися з нами, якщо ми знайдемо таких ідіотів, які куплять і самі вивезуть увесь ваш непотріб за цінами сучасних озброєнь?
Коли сума узгоджена, зашифровані хлопці приїжджають до столиці держави Х, знімають номери у найдорожчих готелях, замовляють веселих дівчат і розкладають на столах ноутбуки. Відтак вони знаходять голодних і нарваних громадян держави Х і створюють з них три-чотири партії «ризомного» типу. Себто такі партії, які не мають чіткої програми, зате рясно присутні у зомбоящику та інтернеті. Партії мають шизоїдних лідерів (зрозуміло, невтомних борців з корупцією) та активістів, які мріють за будь-яку ціну сісти до швидкісного соціального ліфту.
Одночасно створюються кілька таємних загонів з найманців, здатних швидко виконувати силові операції та безслідно зникати. Потім відносно недорого скуповують речників медіа та стареньких мрійників, яких у державі Х вважають моральними (або ж релігійними) авторитетами.
За кілька місяців невтомні борці розгортають тотальну критику правлячих сімей, моральні авторитети на медійних шоу проклинають геть прогнилу систему, активісти мітингують, ризомні партії закликають до всього хорошого проти всього поганого, а інтернет-боти «розганяють» це все в мережах.
Усе, що відбувається далі, не важко собі уявити. Хаотизація, в залежності від ситуації, проходить низку «проміжних атракторів», а потім спрацьовує так званий «ситуативний мультиплікатор», коли всі вібрації хаосу накладаються одна на одну. В цей момент силові групи вступають в дію і вже за тиждень можна вантажити металолом на транспорти.
Зрозуміло, що говорячи про державу Х, автор не має на увазі Україну. Зрештою, планета велика і простоти на ній й без нас достатньо.
Володимир Єшкілєв
