Пропонуємо пригадати найважливіші події в історії нашого міста, які сталися у 1801-1821 роках.
1801 За переписом, у Станиславові проживало 5402 мешканця, з них 3165 українців та поляків, 2237 євреїв. У місті нараховувалось 144 будинки. У Станиславівському повіті працювали п’ять броварень, 93 гуральні, шість великих млинів, цегельні та медобірні.
1801 У результаті банкрутства власника міста Антона Прота Потоцького Станиславів перейшов у власність австрійської держави, його передали у відання так званого «релігійного фонду». Магістрат був змушений залишити приміщення ратуші, де розмістили склади військового обмундирування та міську в’язницю.
1803 Знищили фортифікації палацу Потоцьких, переробили його інтер’єр та розмістили в ньому військовий шпиталь.
1808 Євреї обмурували свій цвинтар на Тисменицькій (тепер тут кінотеатр «Космос») високою кам’яною стіною.
1809 6 червня місто захопив польський загін на чолі з сержантом Антоном Шумлянським. Містяни вітали визволителів. Та в кінці липня австрійські війська генерала Марфельда завдали полякам нищівної поразки й відновили свою владу в місті.
1809 Вийшло імператорське розпорядження щодо демонтажу фортечних стін, які тоді вже були у жалюгідному стані й почали руйнуватись.
1812 Почалося масове нищення фортечних стін і бастіонів. Цеглу використовували на новобудовах, а камінь — на брукуванні вулиць. Замість засипаних ровів з’явилися нові вулиці (тепер Новгородська, Дністровська, Лесі Українки, Валова, Грушевського). Місто з’єдналося з передмістям, що позитивно позначилося на його розвитку.
1813 У Станиславові створили кримінальний суд.
1814 29 квітня у місті народився польсько-український історик і фольклорист вірменського походження Садок Баронч.
1815 Після пожежі перестала функціонувати, заснована ще Йосипом Потоцьким, церква Діви Марії в районі вулиці Зосина Воля (тепер Коновальця).
1817 До Станиславова заїхав цісар Франц I. Він перебував у місті чотири дні.
1821 До міста прибув новий окружний староста Францішек Краттер, якого вважають найрезультативнішим адміністратором. На посаді він протримався понад 10 років — до 1833-го.
