З минулого тижня набув чинності закон, який має збільшити кількість українських пісень на радіо. Рада ухвалила його ще чотири місяці тому. Згідно з законом, тепер мінімум кожна четверта пісня на радіо має бути українською. Запровадження цих квот давалося нелегко, і чи не основний аргумент противників – у нас просто немає стільки україномовної музики. Прихильники заперечують – а от і є, а навіть якщо нема, то буде.
Як рахують українську в ефірах, де шукають пісні франківські радійники і що з українського слухає наша влада?
І все у нас є
«Новий закон про квоти для нас не став чимось надзвичайним, навпаки, я його зустрів із повною підтримкою, – каже музичний редактор радіо «Західний полюс» Андрій Озорович. – Бо ж у попередньому варіанті квот було дуже багато суперечливих моментів. Наприклад, російський гурт бере до себе барабанщиком власника українського паспорта – і все, він перетворюється на «український продукт». Ну, або практика «нічного патріотизму» – коли для того, щоб забезпечити відповідний відсоток національного продукту, цей самий продукт ставлять уночі. І знову ж таки, мовне питання, адже національний продукт міг бути будь-якою мовою».
Тепер же радіостанція має забезпечити не менше 25 % пісень українською, продовжує Озорович, і це, на його думку, не є проблемою навіть для радіостанцій з вузькими форматами (джаз і класику все одно у FM-просторі знайти нереально, а у всіх інших жанрах матеріалу вдосталь).
«Що цікаво, на «Західному полюсі» зараз трішки зменшився обсяг того самого «національного продукту», але це сталось здебільшого за рахунок англомовних українських виконавців, – каже Андрій Озорович. – Російськомовних ми й так не транслюємо, а от щодо україномовних – щодня перевіряю, і ще не було такого, щоб менше 33-34 %. До введення в дію нового закону інколи цей відсоток міг бути й більшим, але, відверто кажучи, те, що звучало, не завжди відповідало принаймні моїм уявленням про вміст і зміст нашого ефіру. Я іноді жартую, що «Західний полюс» – чи не єдина радіостанція в Україні, яка з новим законом навпаки зменшила кількість українських виконавців у ефірі. Словом, можу сказати, що робота музичного редактора із новим законом стала трішки легшою. Можна більш критично оцінювати матеріал, який приходить на скриньку (а прослуховувати іноді доводиться ну ду-у-у-уже специфічні речі під соусом «поставте, усе одно ж треба, бо квоти»). І обирати в ефір дійсно кращих. Їх вистачає, що б там не казали колеги з київських фм-ок».
«Я пам’ятаю, як ще кілька років тому керівники багатьох центральних радіостанцій, як один, говорили, що української музики є дуже мало, щоб заповнити нею хоча б частину ефіру. Вже тоді вони лукавили. А зараз це точно вже не відмазка, – говорить гендиректор ТРК «Вежа» Тарас Зень. – За останні роки в Україні з’явилося стільки якісної української музики, що це може не побачити хіба що сліпий. Ефір вже є чим заповнити, є достатньо і рок-команд і поп-виконавців. Можливо, менше в джазі чи електроніці, але це лише питання часу».
Квоти дадуть поштовх розвитку українській музиці – у цьому позитив. Але, зауважує Тарас Зень, з іншого боку – багато хто писатиме пісні українською, щоб бути в кон’юнктурі й мати більше можливостей потрапити в ефір. І ця кон’юнктура, не щирість – це негатив.
«Ще хочу додати, що введення квот мобілізувало продюсерів, – каже Зень. – От кілька днів тому мені телефонував відомий столичний продюсер Бебешко, з яким ми особисто ніколи не були знайомі. Мовляв, «ми зараз новий україномовний проект запускаємо на подобі Олі Полякової, який матиме назву «Солоха». Хотіли б вам надіслати для ротації…». А щодо роботи радіо «Вежа», то ми ніколи не соромились української музики, ставили її завжди і коли це не було мейнстрімом. Тому ці нововведення нас сильно не зачеплять».
Нацрада порахує
За дотриманням отих квот стежить Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Як це виглядає?
«Найперше – відбувається добовий запис ефіру (від 00:00 до 24:00), потім ефір розшифровуєтся, – розповідає Ігор Маслов, представник Нацради на Прикарпатті. – На що ми звертаємо увагу зараз: відповідно до прийнятих змін, остаточно в ефірі радіостанцій має бути 35 % україномовних пісень (протягом доби і в проміжки часу 07:00-14:00 та 15:00-22:00), 60 % ведення ефіру має бути українською. Тут треба додати, що протягом першого року ці показники мають бути відповідно 25 % і 50 %, протягом другого року – 30 та 55 % і третій рік принесе нам максимальні показники у 35 та 60 %. Щодо мови, то рахується не тривалість пісень, а їх кількість».
Далі все просто – рахується загальна кількість пісень і кількість пісень українською.
«Станом на 14 листопада здійснено добові записи двох радіостанцій і вибіркові записи трьох станцій. До завершення моніторингу всіх не хотілось би конкретно говорити, кого вже послухали, а хто – на черзі, – каже Маслов. – Порушень поки що не зафіксовано. І це не дивно. Найперше – всі наші радіо здійснюють мовлення виключно українською, тому цей показник вони аж ніяк не можуть порушити. Щодо пісень – з 2011 року, як я почав працювати в Нацраді, в нашій області жодного разу не було зафіксовано порушень норми національного продукту в ефірі. Але остаточний результат буде після проведення всіх моніторингів. Приблизний термін – кінець листопада початок грудня».
До слова, в разі виявлення порушення перебачений штраф у розмірі 5 % від суми ліцензійного збору (а ліцензійний збір, наприклад, для івано-франківських радіостанцій становить зараз 150 тисяч гривень).
Флешмоб улюбленого
Що цікаво, на підтримку запровадження квот у Facebook відбувся цілий флешмоб. Ініціювала його нардеп Вікторія Сюмар. Суть проста – кожен постить у себе на стіні улюблену україномовну пісню. Сама Сюмар поширила «Повертайся живим» у виконанні сестер Тельнюк і гурту «Kozak System».
І до цього дійства долучилося чимало народу. Президент Петро Порошенко поширив пісню «Веселі, брате, часи настали» гурту «Океан Ельзи». Прем’єр Володимир Гройсман теж приєднався до флешмобу зі свою улюбленою піснею ТІК «Люби ти Україну». Екс-прем’єр Арсеній Яценюк запостив «Без бою» тих же «океанів».
Екс-керівник НТКУ Зураб Аласанія, наприклад, поширив «Пиємо, пиємо» з коментарем: «Не певний, що радіо збожеволіє аж до Мар’яни Садовської, але ся пані часом таки вивертає душу». А керівник Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович долучився піснею «Богуслав» гурту «Гайдамаки».
