В пошуку цікавих ремісничих проектів «Репортер» поїхав до Коломиї. Проект Василя Лабича та Юрія Коцура «Кобза» – майстерня, бренд та платформа для реалізації продукції майстрів – другий рік ламає стереотипи про бізнес у невеликих містах, хендмейд і вироби з дерева.
Биті перфекціонізмом
Все почалося з метеликів. Не з живих, звісно, а з різновиду краватки. Три роки тому тоді ще дизайнер рекламної агенції 26-річний Василь Лабич побачив дерев’яний метелик в інтернеті та взявся виготовити схожий для себе. Шматок деревини знайшов у друзів. Тиждень вирізав, шліфував, шив.
«Я люблю щось створювати. На багато речей в світі маю свій погляд, – з посмішкою каже Василь. – Ми жили у власній хаті. Мій дідусь – столяр. В діда була майстерня, там стояв деревообробний верстат. А батько в мене годинникар. Я з дитинства чудив різні речі. Від уроків трудового – лавки, полички – до експериментів з електрикою – раз в місяць міг залишити цілу вулицю без світла. Всяке було».
Готовий метелик хлопець почав носити. Незвичний аксесуар не залишився поза увагою друзів та знайомих. Часті питання про те, де таке можна придбати, наштовхнули на думку про продаж. З ідеєю хлопець прийшов до колеги Юрія Коцура. Василь перейняв на себе креативну складову, Юрій – підприємницьку.
«Перший метелик для себе виготовив за тиждень. Перший на продаж – за три місяці. Розробив модельний ряд. Почали шукати потрібні матеріали, підбирати тканину, а потім була ціла епопея з пошуком майстрів, які б зшили їх так, як нам було потрібно, – розповідає Василь. – Так, постраждали від перфекціонізму, але результатом задоволені. Конкуренцію метелики витримують».
Маючи досвід у рекламному бізнесі, хлопці розробили бренд: продумали назву і логотип. «Музика – вагома складова мого життя. Кобза – виключно український інструмент. І хай наш товар не виглядає на автентично український, мені було важливо донести, що зроблений він в Україні. Тому вирішив показати це в такому поєднанні», – пояснює Василь Лабич.
Від метеликів до «дорослих» конструкторів
Продавати вироби взялися в інтернеті. «Зробили й сіли чекати, коли продажі підуть, – сміється дизайнер. – А поки чекали, то почали придумуватись інші речі».
Хлопці експериментували з лазерним станком – основним технічним озброєнням «Кобзи». Так в асортименті майстрів з’явилися коробки, костери (підставки під чашки), окуляри, ялинкові прикраси, навіть лампа.
«Є багато речей, які робив для себе, бо була практична потреба. Потрібне було дзеркало – зробив, – говорить Василь. – Люди почали цікавитись, чи можна купити. І так з багатьма речами. Роблю для себе, люди звертають увагу, я вдосконалюю і продаю».
Сьогодні команда «Кобзи» взялась за виготовлення 3D-пазлів.
«Наш менеджер з продажів Оленка, мама трьох дітей, звернула увагу, що в нас немає нічого для малечі. Почав щось шукати. 3D-пазли мене давно «турбували», бо сам перетворююсь на дитину, коли їх складаю», – посміхається дизайнер.
В «Кобзі» не приховують – ідея не їхня, надихнулись проектом механічних пазлів» Ugears», але макети й проекти розробляють самі.
«Пазли «Ugears» кінетичні, наші ж статичні. Щоб робити кінетичні пазли, бракує якісних матеріалів, – каже Василь Лабич. – Наприклад, я знаю, як зробити великий годинник з усіма деталями, зокрема весь механізм із дерева. Але в нас навіть найдорожча фанера має на початку листа 3 мм товщини, а на середині 3,5 мм. Для такого виробу це критично».
У майстерні «Кобзи» цілі полиці з різними матеріалами. «Починали з фанери. Постійно пробували різні варіанти, шукали різних виробників, – говорить Василь. – Здавалося б, Україна потужний сировинний центр. Є в нас дерево, але фанери якісної нема. Знайшли зараз київську, з якою можна миритися, але хотілося б ще кращу».
Особливо гордяться хлопці африканським деревом Зебрано, яке вдалося замовити і доставити в Україну. «В нього цікава текстура і характеристики. Якщо зробити з цього дерева ніж, то ним можна вбивати», – стверджує Василь.
Окрім дерева, почали працювати з цементом та гіпсом. Уже готові перші зразки підсвічників і горщиків. Експерименти не припиняють взагалі.
Бачу перспективу
Півроку тому компаньйони вирішили виходити за рамки інтернету. Відкрили крамницю.
«В нас назбиралося трохи товару, зрозуміли, що потрібно розвиватися далі. Почали шукати місця, де можна було б продавати вироби. Згодом зрозуміли, що розмістити продукцію так, як ми хочемо, не зможемо. Тому вирішили робити щось своє, – розповідає Василь. – А коли взялися підраховувати, проектувати, то зрозуміли, що нашої продукції замало. Так виникла ідея для організації платформи, яка б допомогла реалізовувати продукцію наших майстрів».
Сьогодні в крамниці хлопців зібрані вироби понад тисячі майстрів з різних куточків країни. У 2017 році команда планує відкрити магазини у Франківську та Чернівцях. Попри хороші відгуки та добрі темпи продажів, їм ще не вдалося повернути вже вкладені 100 тисяч гривень, але коломийські «кобзарі» не здаються.
«Я добре знаю, що це не принесе великих грошей, – каже Василь. – Розумію, що потрібно паралельно створювати інші проекти. Але це потрібно мені, щоб дарувати собі та іншим цікаві якісні речі. І в цьому я бачу перспективу».
Comments are closed.