Вона говорить повільно, замислюється, зводить бровами, а ти спостерігаєш за нею, як кіно дивишся… Про таких кажуть: «Щось знає». Отака справжня гуцулка Ксеня з глибиною і мудрістю в чорних, як карпатська ніч, очах. Таємнича і загадкова, а водночас – зрозуміла, душевна, проста і людяна – дизайнер одягу у стилі етно модерн Любця Чернікова, повідомляє vgolos.com.ua.
Ви належите до українських дизайнерів, які працюють в етностилі. Самобутня і цікава Любця Чернікова має свій упізнаваний почерк. Щось є схожого з Роксоляною Богуцькою.
Не думаю, що ми схожі за стилем викладу, хіба що тим, що використовуємо вишивку. Хоча цього разу ми взяли в нову колекцію борщівську вишивку, яку ніколи не використовували в роботах раніше, а Богуцька її переважно бере до суконь і блузок. Раніше ми брали «Петриківку», переробляли низинку, лічильну гладь, тепер узяли борщівську вишивку. Це стосується вишивки. Щодо схожості стилів у дизайнерів, то погоджуюся, що є такі торгові марки, які люблять підглядати, як працює хтось, і собі то використовує. Ми так ніколи не робимо, бо не працюємо, як хтось.
Ви – гуцулка?
Живу в Івано-Франківську, тато – із Сибіру, мама звідси, але не з гуцульських країв, хоча люблю гори й часто там буваю.
Вишивка нині є особливо популярною, і люди з різних регіонів України купують собі те, що подобається. Якщо врахувати, що вишивка – це особливий код і зміст, чи можна купувати те, що впало у вічі? У вишитті, кажуть, закодовано особливий зміст, навіть захист?
Складне запитання, бо кожен повинен розуміти, що собі обирає й одягає. Значення має кожен одяг, навіть без вишивки. Бо й звичайна сорочка має енергетику. А якщо на ній зображено якісь знаки, які ще й уручну вишила близька людина – бабуся чи мама, або, може, це якась старовинна сорочка роду, то вона стає оберегом для того, хто її носить. Тому кожен обирає собі, що вдягати.
У вас ручна чи машинна вишивка?
Використовуємо як ручну, так і машинну у своїх роботах.
У розділі «Про себе» на сторінці у «Фейсбуку» пишете, що приміщення, де ви працюєте, має теж цікаву творчу енергетику…
Ми працюємо в «Бастіоні», а це енергетичне місце, бо то є відреставрований, оновлений франківський мур і там зроблено галерею. Там наша крамниця. «Бастіон» – у центрі Франківська, у серці нашого міста. Так, воно гарне й енергетичне.
Що нового ви привезли у Львів на Тиждень моди?
Ми працюємо у своєму стилі, підтримуємо його, тому не можу назвати те, над чим зараз працюємо, чимось новим. Пробуємо експериментувати й шукаємо нові образи в етнічних мотивах. Цього разу нове – борщівська вишивка, яку ми ніде і ніколи не використовували. Беремо багато тканин, декору, різних мережив і технік, різних підходів – і намагаємося звести це в одну річ чи колекцію, але щоб вона була образна. То еклектика, бо намагаємося щось змішати, наміксувати і зліпити з того своє, нове й цікаве.
У ваших виробах є і в’язані деталі…
Так. Використовуємо різні техніки, щоб досягнути нового бачення.
Етно – тільки українське?
Працюємо в українському етно, але нині складно відокремити вишивку й елементи стилю етно українського від інших народностей. Навіть розбити за регіонами України тепер важко. Все вже змішано, зміксовано…
Коли створюєте модель, на яку жінку орієнтуєтеся? Якого віку?
У мене такого немає взагалі. Створюю те, що подобається насамперед мені, а згодом пропоную людям. Речі купують. Але ми вже дослідили на сторінці у «Фейсбуці», що наші клієнтки – жінки здебільшого віком 25-35 років. Приблизно так. Але не думайте, що це спеціально. Бо я не думаю собі: «Ага, то має бути отака жінка, яка має вдягнути таке чи таке…» Ні. Працюю з матеріалом. Беру в руки гарну тканину і починаю з нею працювати: кроїти, шити… Настає момент, коли розумію – ось воно. Так створюю речі до колекції.
У вас такі цікаві назви колекцій: «Гуцулка Ксеня», «Зимна», «Бо. Любов», «В.Іра»…
Ми ще дошиваємо цю колекцію, нікому її не показували, у Львові на Тижні моди буде прем’єра.
Чому у вас лице колекції «Гуцулка Ксеня» – блондинка? Може бути гуцулка білявкою?
Насправді це моя подруга Таня, яка родом із с. Микуличина. Тобто вона правдива гуцулка. Знаєте, гуцули не обов’язково брюнети… (сміється).
Ваша нова колекція «Сьогодні» – це верхній одяг?
Ця колекція – зима/осінь – 2016-2017 – передбачає верхній одяг, бо таким є сезон, але переважно таких правил дизайнери ніколи не дотримуються і пропонують те, що вважають за потрібне. Ми пропонуємо в цій колекції верхній одяг і сукні. Всього 20 одиниць. Здебільшого ця колекція – сукні. Прем’єра відбудеться у Львові на Тижні моди, а 10 квітня представлятимемо її в Одесі на аналогічному заході. Потім речі можна буде продавати.
Колекція «Сьогодні» – це той етностиль, який актуальний нині?
Бачите, ви пов’язуєте етностиль із назвою. А я так не думаю. Та й дизайнери переважно не дають назви своїм колекціям. То я щось так називаю і чому, пояснити не можу. Така філософія лягає під руку саме тепер.
Український етностиль змінюється, вдосконалюється? Бо вишивка дуже популярна, але вона ніби з діда-прадіда – вишивка…
Якщо використовуємо автентичну стару вишивку, якийсь орнамент з музею чи дослідницьких книжок, завжди його трансформуємо й обробляємо на свій лад. Можемо змінювати кольори, переробляти чи доробляти… Робимо таке, як ми його бачимо. Бо автентика – то лише основа для роботи. Використовуємо вишивку з різних регіонів. Буває, що люди до нас звертаються зі своїми родинними вишивками, щоб їх переробити чи відшити, осучаснити, стилізувати.
Вишивка зовсім недавно здобула чільне місце не лише в українській моді, а й на подіумах світових центрів моди. Етно в моді – це надовго? Як гадаєте?
Наразі так, а як буде – хтозна…
Ви носите свої речі?
Так, одягаю. Буває, що ношу все таке зацяцькане-вишите, а часом можу такі речі взагалі не вдягати. У художників, знаєте, своє бачення. Часом воно приїдається і хочеться чогось зовсім іншого.
Тобто вишивку можна вдягати і в будній день? Не лише на свято?
Переконана, що кожен день – то свято! У цьому й філософія нашої нової колекції: не відмовляти собі бути щасливим і святочним сьогодні!
Ірина Кушинська, «Вголос»
На фото: Любця Чернікова та роботи з її колекції.
