Минуло п’ять місяців, як сталася трагедія під Іловайськом. Досі вісім бійців батальйону «Івано-Франківськ» вважаються зниклими безвісти. І оте «безвісти» ще дає останню надію Аллі Ткачук побачити свого чоловіка та батька трьох дітей живим. Хоча вже є результати ДНК – він загинув. Але жінка в аналізи не вірить, каже, її чоловік Роман Грицик – живий.
Він дуже хотів сина
18 серпня о шостій ранку Алла відправляла свого Романа на схід. Двоє доньок ще спали. Алла чекала вже на третього, на хлопчика.
«Він дуже хотів сина, казав, як приїде, то розпишемось, бо ми офіційно не одружені, хоча шлюб брали, – говорить жінка. – І я його відправляла – як на роботу, на місяць, у Маріуполь, охороняти громадський порядок, а вийшло так, що й досі не побачила».
Алла показує фото чоловіка – молодий, світловолосий, усміхнений. Йому лише 28. Роман Грицик ще під час Майдану рвався у Київ, тоді Алла його не пустила. А як почув про патрульну службу міліції, то втримати не змогла.
«Йому всі казали – Ромку, тобі того не треба, відправлять на схід, – згадує Алла. – А він говорив: треба їх звідти виганяти, аби не прийшли сюди».
28 серпня Алла ще телефоном говорила з чоловіком. Казав, що в Маріуполі, хоча туди вони так і не доїхали, та про це вона вже дізналася пізніше. Казав, що все тихо, спокійно.
«Напевно не хотів, аби я переживала, та я чула по голосу, що був змучений, невиспаний», – говорить Алла.
ДНК і 105 тіл
А потім батьки здавали аналізи на ДНК. Спершу кров. Але результатів родичі так і не почули. «Особисто я дзвонила у Дніпропетровськ до слідчого, не хочу називати його ім’я, він сказав, що по 20 хлопцях з Прикарпаття збігів немає, – розповідає Алла. – А тут нам сказали, що аналізи загубилися».
Мати Романа Анна Грицик їздила у вересні у Дніпропетровськ на здачу ДНК та впізнання. Тіла сина так і не побачила.
«Нам сказали, що є 105 тіл. Ми хотіли, аби нам показали, то сказали почекати до обіду, – каже пані Анна. – А в обід привезли ще машину, згрузили зверху і сказали, що ніхто не буде то з долини витягати і показувати нам. А тим більше, мовляв, тіла всі голі, набухлі, простояли там вже п’ять днів, а то літо – нічого все одно не побачимо».
З тим і поїхали. Потім вже у Франківську здавали взірець букального епітелію з ротової порожнини (слину). І тут виявилося, що є збіг. Так і визнали Романа Грицика загиблим.
Та дружина сумнівається у правдивості експертизи. Натомість мати Романа Грицика вже готова визнати свого сина загиблим і дала згоду на перепоховання.
«Гірше, як не буде похований по-людськи», – каже пані Анна.
Схожий на тата
А телефон Романа досі з’являється у мережі. Алла кожного разу набирає номер в надії почути його голос. Та спершу відповідав російською якийсь чоловік, казав, позбирав телефони з поля бою. Потім телефонував інший, казав, ваш чоловік в полоні – поранена голова, рука і втратив пам’ять. Пізніше ще були дзвінки – хотіли гроші, обіцяли вивезти чоловіка звідти. Та міліція порадила не зв’язуватися з такими, кажуть, то аферисти. От так і чекає. Вже, може, і сама б їхала шукати, але не знає куди, ще й троє дітей на руках.
Діти теж чекають тата. П’ятирічна Настя каже, «тато на війні, стріляє в бандитів, ще трохи постріляє і приїде». Дворічна Віка ще була мала, як він поїхав, але на фото знає точно. Максиму півтора місяці, він схожий на тата.
«Коли починають закрадатися погані думки, то мені відразу він сниться, що прийшов додому, і я жену ті думки геть», – говорить Алла.
Сухі цифри
За словами в. о. першого заступника начальника слідчого управління УМВС в області Галини Гнатів, наразі є вісім бійців батальйону «Івано-Франківськ», по яких розслідуються кримінальні провадження за фактом зниклих безвісти. П’ять осіб ідентифіковані за результатами комплексної комісійної молекулярно-генетичної експертизи. По двох особах збігів не виявлено, по одному – офіційна відмова батьків надати взірці букального епітелію.
