З сотню франківчанок — в сукнях, на підборах, в капелюшках, з намотаними перлами навколо шиї — проїхалися центральними вулицями Франківська. Минулої неділі в місті стартував вже шостий дівчачий велопарад.
Запозичили таку традицію — влаштовувати велопаради для дівчат — у київських роверистів. Якось столичні гості завітали до Франківська на велофорум та запросили наших до участі.
«Їхати зі своїми роверами до Києва незручно, тож ми вирішили започаткувати таке у Франківську, — говорить незмінна організаторка велопараду Катерина Чередніченко. — Організовували його в першу чергу, аби популяризувати цей вид транспорту. Відверто, на вулицях вже значно більше жінок велосипедисток. Використовують його не лише у якихось масових заходах, але й у повсякденному житті».
До теми. Франківські дівчата-патрульні теж взяли участь у велопараді
Цієї події щороку чекають як жінки-велосипедисти, так і звичайні перехожі, бо дійство справді видовищне. Кожен раз щось нове й цікаве.
Більше фото з велопараду знайдете за посиланням.
Наприклад, у минулих роках велокрасуні їздили у нарядах 70-х років, кольоровими хіппі чи в національному стилі з віночками, прапорами. А цьогоріч обрали елегантність і витонченість знаменитої француженки Коко Шанель. Головним кредом заходу стала фраза дизайнерки: «Мода минає, а стиль залишається».
За словами Катерини Чередніченко, тематику обирали голосуванням у соцмережі Facebook, у спільноті «Велодівчата». Там десь 200 роверисток. Писали, що хочуть чогось елегантного, жіночного. Ну то хто, як не Коко Шанель?
…На фортечній площі Бастіону, звідки стартує колона, прибуває все більше й більше велосипедисток. До свого образу учасниці підійшли дуже серйозно. Більшість дотрималася тематики, були вдягнені у маленькі чорні сукні різного фасону. За аксесуари — капелюшки з вуалями, рукавички, перли на руках, на шиї. Дехто крутив педалі навіть на підборах! Ще хтось з дівчат приїхав просто у вільних кольорових сукнях, хтось у віночках з польових квітів.
З-поміж усіх вирізняються Юля Терещук з донькою Валентиною. Одягнені у чорну й білу сукні, з гарними акуратними зачісками. Юля — запекла роверистка, у велопараді їде вдруге. Цьогоріч до неї доєдналась і донька.
«Доця дуже чекала цього дня, дуже готувалась, — посміхається Юля. — Продумували образи — від зачіски до туфель. Цей дівчачий велопарад дарує перехожим свято краси. У платті й на ровері я вперше. Навіть хлопці з нашої велогрупи приїхали, аби подивитись. Кажуть, що завжди бачать нас у майках і шортах, а нині ми, мовляв, такі вишукані».
Вдруге парадує і Лілія Гоголь. Зізнається, одразу звернула увагу на заявлений дрес-код. Свій образ збирала зранку, просто перед виїздом. Їй то не тяжко, бо має колекцію різних капелюшків та аксесуарів.
«Подібні заходи додають особливого настрою, емоцій для учасників та спостерігачів. Це завжди атмосферно, — говорить Лілія. — Для мене сукні та спідниці – це повсякденний одяг. Їзда на велосипеді не впливає на це, хіба лиш на довжину речей».
Ще модниця додає, що велосипедистів у Франківську більшає, а серед них і жінок.
«В порівнянні з минулими роками, асортимент красивих і зручних двоколісних дуже зріс — це тішить, — каже дівчина. — Але не техніка ж прикрашає людей, а навпаки!».
У тіні, біля стола, реєструє учасниць Ольга Пітулей. Розповідає, що приїздить вже вчетверте і взагалі любить кататися на ровері.
«В сукнях чи спідницях влітку їжджу часто, мені цілком зручно, головне правильно вибрати їхній фасон, — сміється Оля. — Дівчачі велопаради треба робити, бо це приносить радість і учасницям, і оточуючим, а ще пропагує велотранспорт і активне дозвілля. А жіночний дрес-код — це особливо красиво й правильно, бо сучасному суспільству, як на мене, трохи бракує жіночності».
Ще одна учасниця — Христина Осадченко — стверджує, що навіть водії автівок з посмішкою пропускають елегантних красунь на велосипеді.
«У нас тільки підхоплюється стиль елегантної їзди, і це кльово! Плюс — це гарно та відразу піднімає усім настрій, — впевнена Христина. — Робити такі заходи дуже важливо. Цього року велопарад ніби дав можливість побувати у Парижі».
Отож, рівно о дванадцятій велокрасуні вирушили з Бастіону за визначеним маршрутом, через весь центр до міського парку, а там знову на фортечну площу. А далі була злива! Залізні коні мокли на вулиці, а велокрасуні раділи, що встигли покрасуватись містом до грози.
