До 2020 року Україна має споживати не менше 11 % енергії з відновлювальних джерел, а до 2035 року – 25 %. Таке зобов’язання український уряд взяв у рамках угоди про Асоціацію з ЄС. Плани амбітні. Та що наразі маємо на Прикарпатті та що мусимо зробити вже сьогодні, аби завтра наблизитися до енергонезалежності.
Область бачить потенціал
Очільниця департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури Івано-Франківської ОДА Жанна Табанець каже, нині в області діє «Цільова програма енергоефективності та розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії на 2016-2020 роки». Там прописані кроки з розвитку відновлювальної енергетики, зменшення споживання газу, паливно-енергетичних ресурсів і видатків на їх оплату.
За словами Табанець, у 2017 році в рамках програми з обласного бюджету виділили 1,9 млн грн на енергозбереження у бюджетній сфері – адмінбудівлі, заклади освіти і культури. Цьогоріч передбачили ще 1,6 млн.
«Із 2199 котелень бюджетної сфери 665 уже працюють на альтернативних видах палива, – говорить Жанна Табанець. – З них 511 на біопаливі, а 154 опалюються електроенергією. Відтак вдалося зменшити споживання газу на понад 11,4 млн м3 в рік. Цьогоріч ще 29 котелень плануємо перевести з природного газу на тверде паливо».
Нині на Прикарпатті є дев’ять сонячних електростанцій загальною потужністю 36 МВт. Шість із них введені в експлуатацію наприкінці 2017 року. За словами Табанець, сума вкладених інвестицій – понад 500 млн грн.
Також в області є п’ять міні-ГЕС загальною потужністю 3,5 МВт, біогазовий завод ТзОВ «Даноша» в селі Копанки Калуського району (1,1 МВт) і біогазова станція з переробки сміття в селищі Рибне Тисменицького району.
У 2017 році об’єкти альтернативної енергетики виробили майже 27,5 млн кВт / год, але поки що це тільки 0,2 % до загального обсягу виробленої електроенергії в області. Втім, є потенціал, переконана очільниця департаменту.
До теми: Економити допоможуть звички. У Франківську провели тренінг з енергоефективності (ФОТО)
Незабаром планують запустити ще 12 сонячних електростанцій загальною потужністю понад 36 МВт: три у Богородчанському районі та дев’ять – у Тисменицькому. В селі Шевченкове Долинського району запустять першу в області вітрову електростанцію потужністю 6 МВт, а в селі Тустань Галицького району – другий біогазовий завод.
«Цей напрямок викликає інтерес не тільки у держави та власників бізнесу, а й у власників приватних домогосподарств, – говорить Жанна Табанець. – Мешканці краю почали встановлювати потужні сонячні панелі – вже 180 приватних домогосподарств приєднались до електромереж АТ «Прикарпаттяобленерго».
Ще один напрямок, який вирішує відновлювальна енергетика – екобезпека, зменшення екологічних ризиків. Сьогодні майже кожна новостворена тергромада розглядає можливість залучення інвестора для будівництва об’єктів відновлювальної енергетики, особливо сонячних електростанцій».
Біопаливо, сонце й довкілля
«Підприємств, що нині в області застосовують відновлювальні джерела енергії, є досить, – говорить Максим Карпаш, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. – Та всі вони створені приватними інвесторами. Так у Рибному використовують звалищний газ, «Даноша» має біогазову установку, купу сонячних електростанцій стоїть – є промислові, багато на приватних будинках».
Карпаш переконаний, оскільки Прикарпаття – зелена область, то основний потенціал – біомаса, яка становить 40 %. Ще 17 % і 16 % припадає на енергію довкілля та енергію вітру відповідно.
Аби привабити іноземних та внутрішніх інвесторів, у 2009 році Україна зобов’язалася купувати сонячну енергію за вигідним «зеленим» тарифом та встановила митні й податкові пільги на придбання. А 2015-го прив’язала «зелений» тариф до курсу євро, аби стимулювати встановлення сонячних станцій. Нині він становить 18 євроцентів / кВт год, а з 1 січня 2020 року буде 16,3, тож більше виграє той, хто встигне раніше.
За словами Максима Карпаша, сонячні панелі на територіях громад дають в місцевий бюджет податок на доходи фізосіб, яким обкладається надходження від зеленого тарифу. Тому громади зацікавлені. Але нині доводиться ще розвіювати міфи.
«Люди вірять, що через сонячні панелі дощ не паде, а тварини втрачають здатність до розмноження, – говорить Карпаш. – Кажуть мені – спростуйте. А як такі дурниці спростувати? Там в принципі впливу не може бути, бо постійний струм не дає хвилі».
Енергію довкілля, зокрема ґрунту, найчастіше використовують у теплонасосних установках, що обслуговують окремі невеликі будинки. Також можна використовувати тепло атмосфери, води річок, верхнього шару ґрунту та ґрунтові води.
До теми: Європа платить економним. Як у Франківську розвивають енергоефективність
За оцінкою ГО «Бюро розвитку, інновацій та технологій» (БРІТ), в Івано-Франківській області на обігрів будинку площею 100 м2 потрібен теплонасос потужністю 5-10 кВт, а на опалювання шкіл, лікарень чи адмінбудівель – насос на 100 кВт. Серед кращих практик в області у БРІТ виділяють гібридну систему опалення і гарячого водопостачання з тепловим насосом в Угринові потужністю 35 кВт.
«Треба ще раз і назавжди закрити політичне питання на рахунок малих ГЕС, – говорить Карпаш. – Якщо оцінювати потенціал відновлювальних джерел енергії, то малі ГЕС займають лише 6 % з усього потенціалу області, а політики – на всі 100 %. Тому про малі ГЕС треба забути. Хоча Норвегія, наприклад, майже цілком забезпечена гідроенергетикою. Країна видобуває найбільше газу в Європі, а себе забезпечує гідроенергетикою, газ продає і гроші з нього перераховує у фонд майбутніх поколінь».
Додає, що серед відновних джерел перспективною є енергія вітру, але її ще треба дослідити: знати, на якій висоті він дує, з якою частотою, наскільки регулярно, досліджувати розу вітрів на висотах, рух перелітних птахів. І такі заміри треба провести хоча б за рік або й кілька років.
Громадам потрібна стратегія
Нині застосування відновлювальних джерел, з одного боку, дає місцевим громадам нагоду заробити, а з іншого – зменшити споживання енергії. Крім того, у директиві Єврокомісії передбачено: щороку споживання в громадах має скорочуватися на 2-3 %. А для цього має бути план.
«Громади повинні в першу чергу мати стратегію сталого енергетичного розвитку. І тут не треба вигадувати – є угода мерів до 2030 року, яка стане відповіддю на всі питання, – каже Максим Карпаш. – І тоді можна подавати на гранти, залучати інвестиції. Зокрема спільно з європейською комісією вони можуть оголошувати свої конкурси. Під програми зі скорочення викидів можна брати кредити у НЕФКО, ЄБРР, Єдиного світового банку.
Нині такі стратегії вже мають Івано-Франківськ і Долина. Нещодавно ГО БРІТ розробила її й для Тисмениці. Решта громад поки що перебивається точковими проектами з термомодернізації будівель.
У найближчій перспективі громади не зможуть стати енергонезалежними, але зможуть на 30 % скоротити споживання, тобто, витрати. І йдеться не лише про бюджет, а й про кожне окреме домогосподарство».
