У радянських школах до обов’язкової програми молодших класів входив вірш Олександра Твардовського «Ленін і пічник». Якби поет побував у славному місті Станіславі влітку 1941-го, то, можливо, написав би інший вірш – «Ленін і ноцник». Хоча, навряд.
Поляк Вітольд Грегорович, який тоді був маленьким хлопчиком, добре пам’ятає прихід перших совітів. Незабаром на площі Пілсудського виросла гіпсова статуя Леніна, який витягнутою рукою вказував шлях у світле майбутнє.
Влада більшовиків тривала не довго. Вже наприкінці червня 1941-го вони поспіхом залишили місто. Саме тоді хтось повісив на руку вождю комуністів нічний горщик, або, як їх тоді називали на польський лад, – ноцник. До речі, горщик був не з дешевих, емальований, прикрашений веселенькими узорами. На «модернізовану» скульптуру прибігали дивитися дітлахи навіть з віддалених куточків Станіслава.
Потім статую просто знесли. Тепер на її місці б’є музичний фонтан на Вічевому майдані. Куди подівся горщик, наразі невідомо.
