Колекціонування поштових карток називають філокартією. Сьогодні модно збирати поштівки із видами рідного міста. Багатші полюють за австрійськими та польськими, менш заможні – за радянськими поштівками.
У першу чергу колекціонерів цікавлять архітектурні об’єкти, що зображені на листівках. На людей, які потрапили в кадр, зазвичай уваги не звертають – так само, як на безіменних статистів у масовці кіно. Але бувають і цікаві збіги…
20 грудня 1960 року Станіславське обласне книжково-газетне видавництво 25-тисячним накладом випустило листівку «Куточок пам’ятника кладовища радянських воїнів». Зробили її з кольорового фото таких собі товаришів Кузьменка і Білозерова. Тут бачимо фрагмент старого братського кладовища, де вчителька проводить екскурсію жовтенятам.
Коли я лиш починав збирати радянські поштівки, то познайомився із відомим франківським колекціонером Романом Біланом. Він переглянув мою скромну добірку і зупинився саме на цьому екземплярі.
«А ви знаєте, що на цій поштівці зображена моя перша вчителька? – спитав тоді Роман Білан. – Це наша класна керівничка, вчитель молодших класів Семехід Марія Василівна. У 1953 році я пішов до школи № 5, що на Франка. Вулиця тоді ще називалася Сталінської Конституції. У третьому класі нас повели на братське кладовище. Здається, то було 9 травня. Вишикували біля центрального монумента і якийсь дядька зробив кілька кадрів. Але це фото я побачив років через 20, коли почав збирати поштівки. До речі, сьомий зліва у першому ряду – то я!».
Comments are closed.