«Ми закалені були, – сміється дідусь. – Я не раз падав у воду в мороз, коли на загаті щось не получилося. Виплив так попід талбу. Нічо. Розумієте, коли видиш плоти сплаву перед тобою, що доганяєш їх, то в тобі так кров грає, що не чути ні морозу, нічого. То така дуже відповідальна робота була й небезпечна”.