Юля Верановська якось у військкоматі побачила хлопця, який плакав, бо не хотів до армії. Каже, її це страшенно розізлило. Вона сама пішла за повісткою й підписала контракт. Проміняла міський комфорт і роботу в банку на військові берці та життя у закинутих, обстріляних будівлях.