Соціум Статті Фото

Зарваниця: місце, куди хочеться повертатись (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Є жарт, що кожен свідомий галичанин за своє життя обов’язково має зробити три речі – піднятись на Говерлу, покласти квіти до пам’ятника Бандері у Старому Угринові та відвідати Зарваницю. Перша локація ніби символізує силу, друга – історичну пам’ять, а третя – віру.

Цього разу Репортер подався до Зарваниці.

Ікона у траві

Зарваниця – маленьке село Теребовлянського району Тернопільської області, що за 85 км від Франківська. У літописах згадується з 1458 року, має церкву XVIII століття й чудотворну ікону. Назву села пояснює давня легенда.

У 1240 році татаро-монголи спалили Київ, потрощили Печерську лавру. Багато монахів загинуло, решта розбіглися хто куди. Один молодий чернець забрів аж у долину річки Стрипи. Довгий шлях, голод, хвороби так вимучили хлопця, що його зірвав сон – він впав на лісовій галявині, біля джерела, та заснув як убитий. Уві сні побачив Небесну Діву у золочених ризах і двох ангелів. «Не сумуй, юначе, – сказала Діва Марія, – залишайся тут, живи і молися, прославляй Бога». Посміхаючись, Богородиця подала ченцю в руки край свого омофора.

Пробудившись, монах побачив гарну долину, вкриту різнобарвними квітами. Біля джерела щось яскраво виблискувало на сонці. Підійшовши ближче, чернець знайшов ікону Діви Марії у золотій ризі. Обличчя її було таке саме, як уві сні. Монах знак зрозумів, встановив там хрест, а згодом спорудив біля джерела капличку, куди помістив ікону, а сам оселився поруч. Місцину назвали «Зарваницею», бо ж монаха тут зірвав сон.

Слава про чудо швидко облетіла околиці. Незабаром про нього довідався князь Василько, брат Данила Галицького, який хворів на ноги. Він послав людей за іконою та цілющою водою, але монах сказав, якщо той хоче зцілитися, то має з’явитися особисто. Князя принесли на ношах, вода й молитва швидко поставили його на ноги, і вдячний володар збудував поруч церкву, навколо якої згодом виникло село.

У Верховині відкрили музей Штопора, туристи в захваті від тамтешнього вина (ФОТО)

Втім, всеукраїнська слава прийшла сюди у 2000 році. З нагоди другого тисячоліття Різдва Христового збудували собор Зарваницької Божої Матері, внаслідок чого утворився Всесвітній Марійський відпустовий центр. Так називають місця, де людям являлася Діва Марія. Також паломникам тут відпускають гріхи, за умови молитви, сповіді, причастя та постанови більше не грішити.

Головне – віра

На території Зарваницького центру є багато цікавинок, через що сюди приїжджають не лише паломники, але й туристи. Про гостей тут дбають – є кілька великих стоянок для транспорту. Втім, по неділях і святах місця все одно бракує.

За сотню метрів від головного входу є купіль святої Анни. Великий критий басейн має форму хреста, до води ведуть зручні сходи. Хтось повністю занурюється у воду, хтось лише мочить ноги. Вода холодна – близько 10 градусів. Цікаво, що такою вона є цілий рік – не замерзає взимку та не прогрівається в літню спеку.

Одне «Вікно», троє мешканців і нуль криниць. Як на Прикарпатті живе село Озерце (ФОТО)

Переповідають історію про одного чоловіка, що мав зараження крові. Лікарі пророкували йому жити два місяця, але завдяки регулярним відвідуванням купальні він зумів подолати хворобу. Також, кажуть, вода допомагає жінкам, які не можуть завагітніти. Недарма купіль носить ім’я святої Анни. Вона довго залишалась бездітною, та вже у похилому віці народила Діву Марію…

Втім, вода зцілює не всіх. Перш ніж лізти до басейну, треба щиро повірити, що станеться чудо й вода допоможе. Без віри чудес не буває. Неподалік від купелі стоїть симпатичний пам’ятник Папі ­Іоанну Павлу ІІ. У 2001 році понтифік відвідав Київ. Тоді там була й Зарваницька ікона. Папа помолився перед нею та «віддав свій апостольський візит під її покров».

Масштаби вражають

Через Надбрамну церкву Благовіщення заходиться на територію комплексу. Перше, що вражає – розміри. Тут велике просто все: собор, дзвіниця, площа для богослужінь. Творцям храму Матері Божої Зарваницької вдалося поєднати сучасну архітектуру з традиціями давньоруського сакрального будівництва. Собор містить дві церкви – нижню та верхню, з оригінальним мармуровим іконостасом.

Під час прощ усі паломники не вміщаються у храмі, тому богослужіння відбувається на вулиці. Перед собором є велике підвищення з колонадою, де стоїть престол для священника. Навпроти – величезне поле із дерев’яними лавками та красивими квітковими клумбами. Зліва від храму – облагороджене джерело з цілющою водою. Охочих набрати води так багато, що треба стояти в черзі.

З протилежного боку стоїть капличка з великими вітринними вікнами. Всередині статуя того самого монаха, якого тут зірвав сон. У склі є отвір, через який прочани кидають записки із побажаннями та… гроші.

Загалом, пам’ятників тут багато. У 2016 році з’явився ще один, що трохи випадає з біблійного контексту. Він зображає сумну дівчинку з валізою, яка тримає в руках ікону. Скульптура присвячена українським мігрантам та споруджена коштом діаспори.

Домінантою комплексу є чотириярусна дзвіниця заввишки 75 м. Для порівняння, франківська ратуша має лише 49,5. Всередині висять п’ять дзвонів, частина з яких виготовлена у відомій польській дзвонарні Фальчевських. Найбільший дзвін називається князь Василько Теребовлянський. У нижньому ярусі вежі розташована крипта, де похований перший єпископ Тернопільський Михайло Сабрига.

«Карлик» штурмує Станиславів: як на Прикарпатті почалася Перша світова (ФОТО)

В центрі майдану стоїть величезна каплиця, увінчана короною, що символізує визнання Богородиці царицею Поділля. Скульп­тори Олександр Маляр і Дмитро Пилип’як зробили не просто статую, а рельєфне повнофігурне відтворення чудотворної ікони. Працювали з білим каррарським мармуром, який добувають в Італії. Він вважається одним із найцінніших (і найдорожчих) сортів мармуру.

Невеликим, але оригінальним є храм Копії хатини Матері Божої. В середині церкві стоїть повнорозмірний макет кам’яного будинку, де жила Діва Марія. Також тут зберігається камінь з Назарету та два камінчики з оригінальної хати, яка у середньовіччі була перенесена до італійського міста Лорети.

Прогулянка Єрусалимом

Між собором і каплицею починається стежка, що веде на гору, вкриту густим лісом. Уздовж неї встановлені стації Хресної дороги, що зображають шлях Христа на Голгофу. Але найцікавіше ховається на вершині гори.

27 серпня 2018 року, за участі тисяч вірян, глава УГКЦ Блаженніший Святослав освятив унікальний сакральний комплекс «Український Єрусалим». Не всі українці можуть здійснити паломництво до Святої Землі, тому, аби наблизити їх до місця духовної сили, у Зарваниці чотири роки будували архітектурні копії найбільших християнських святинь.

Яремчанські старожитності ІІ – те, чого ви ще не знали (ФОТО)

Тут можна побачити Левові ворота, через які йшла дорога на Голгофу. Поруч стоїть вежа Давида, з оглядовим майданчиком на вершині.

У центрі площі – купіль Витезда зі статуєю ангела. Тут Ісус зцілив розбитого паралічем чоловіка. Поблизу ведуть на гору Сходи Покаяння. Вони мають 28 сходинок, якими Христос крокував на суд Понтія Пілата. Тепер вони знаходяться у Римі, віряни піднімаються по них лише на колінах, читаючі молитви на кожній сходинці.

Дуже сильне враження справляє гора Голгофа, де три дерев’яні хрести ніби чекають своїх жертв. Ну й нарешті, копія головної християнської святині – Гробу Господнього. Саме там тіло Христа перебувало три дні, до воскресіння. Над гробницею у скелі звели невеличку каплицю Кувуклію. Всередині є кам’яне ложе Спасителя, на якому висічена копія Туринської плащаниці. Поруч табличка із суворим написом: «Плащаницю не цілувати». Справді, не треба.

Автор: Іван Бондарев

Старожитності Яремче: те, що не часто показують туристам (ФОТО)

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.