Останні п’ять років КП «Дорожнє ремонтно-експлуатаційне управління» (ДРЕУ) не вилазить із боргівЩе десять років тому в Івано-Франківську було три комунальні підприємства, які займалися дорогами: «Автошлях», ОШРБУ-1 та ДРЕУ. «Автошлях» спеціалізувався на капремонтах, інші два робили і поточні, і капітальні. Проте, протягом перших років головування Віктора Анушкевичуса (він став міським головою у 2006-му) «Автошлях» і ОШРБУ-1 приватизували. Ремонтувати дороги почали різні приватні фірми, а ДРЕУ просто робило все, «що падало з воза».
На Прикарпатті заговорили про скорочення ліжко-місць у психлікарнях. Тепер люди бояться, що хворих побільшає на вулицях.
Колись мудрі сказали: «Скільки мов світу ти знаєш – стільки раз ти людина». Цей вислів належить або «великому українському поету» Антону Павловичу Чехову, або Карлу V з династії Габсбургів.
Два тижні тому депутат міськради Ростислав Кукурудз публічно підняв питання ігрових автоматів в Івано-Франківську. З того часу управління торгівлі разом із міліцією перевіряє їхню діяльність. Адже в місті того достатньо, і всі, кому треба, про це знають. Чому ж вони досі функціонують?
Добре відомо, що в Україні заборонена дискримінація при прийомі на роботу. Будь-яка – статева, вікова, релігійна, расова. Мінсоцполітики навіть грозиться штрафувати роботодавців, які в оголошеннях про вакансію вказують вимоги щодо віку чи статті кандидатів. А таких оголошень по Франківську – море.
Минулого тижня «Міс Україна», франківчанка Анна Заячківська вилетіла на острів Балі, де вона боротиметься за корону найкрасивішої дівчини світу. Як це часто буває, подія одразу обросла скандалами у ЗМІ – мовляв, Анна заявила, що відправили її туди без грошей, уже встигла посваритися з росіянкою – сусідкою по кімнаті, та й узагалі сам конкурс пікетують мусульмани. Як же ж воно є – у розмові з наставницею Анни, директором модельного агентства «Ювента» Тетяною Терсеновою-Заводовською.
«Ще трохи і вибухне» – під таким гаслом понад два місяці тому вийшли пікетувати міліцію кілька десятків молодих франківців. Покричали, розійшлися та й забули про захід. Але одному з них забути не дали. Адже для студента університету нафти і газу Станіслава Галюка ця акція не закінчилася донині. Два місяці він ходив у міліцію на допити та опізнання. А минулого тижня його оголосили підозрюваним, скоро, обіцяють у міліції, буде суд. За що?
Минає три роки, як діють повноваження Івано-Франківської міської ради VI демократичного скликання. Більшість часу позаду, адже загальний термін каденції – п’ять років. Перед виборами нинішні обранці, особливо мажоритарники, обіцяли багато, а що зробили? Хтось уже й забув, тож ми нагадаємо.
Уже другий тиждень на вулиці Драгоманова в Івано-Франківську лежить купа залишків будматеріалів. Робили дорогу, от і залишили.
Відомий журналіст української служби «Голосу Америки», виходець з Івано-Франківська Андрій Годованець прожив у США майже дев’ять років. Цього літа він повернувся в Україну і з липня працює ведучим новин на каналі ТВі. На жаль, українці, які досягли успіху за кордоном, значно частіше їздять додому в гості, ніж вертаються назавжди. Тим приємніший виняток прикарпатця.
Обсерваторія на горі Піп Іван (2028 м) – напевно, друге найпопулярніше місце у Карпатах після Говерли. Її не знищили навіть десятки років руйнації. Нині тут збираються створити науково-дослідний центр, метеостанцію, сейсмостанцію, рятувальний пост і кемпінг для туристів. А поки планують та чекають на грантові гроші, обсерваторія завалена сміттям.
Долинський виправний центр № 118 стоїть серед лісу – на території колишнього військового містечка, за 5 км від села Тростянець і за 20 км від райцентру. Це не колонія суворого режиму, тут немає рецидивістів чи якихось кримінальних авторитетів. У центрі відбувають покарання засуджені, котрі, як кажуть офіційною мовою, – «стали на шлях виправлення». Але пом’якшеним режимом волю не заміниш…
На минулій сесії Івано-Франківської міської ради депутати завзято «виховували» з цього приводу заступника міського голови Михайла Вереса.
або Від майдану до майданчиків і назадВ Івано-Франківську, як, зрештою, і по всій Україні, більшає протестних акцій. Люди виходять на вулиці проти поганих доріг, незаконних забудов, кострубатих реформ й купи інших негараздів. Усе частіше ті акції стосуються не глобальних, а локальних проблем. Наприклад, не сумнозвісні газові угоди, а іржаві гаражі у дворі. Не мовний закон, а сміття біля будинку. Що це – дріб’язковість чи логічне переформатування протестних настроїв?