Він був у числі перших, хто зголосився поїхати в зону АТО надавати психологічну допомогу бійцям. Потім ще двічі працював у військових частинах із тими, хто після страшних боїв повернувся на ротацію. Десять днів допомагав дорослим і дітям у таборі для біженців з Дебальцевого. А коли у Генштабі сказали, що психологи-волонтери на фронті більше не потрібні – пішов у «госпітальєри».
Можливо, про це ще мало хто знає, але в Україні тепер є поліцейські омбудсмени. Правильно ця посада звучить так – інспектори Управління забезпечення прав людини Національної поліції України. І такі є в кожній області. Їхнє завдання – захищати ті ж права людини від тих же поліцейських. В чому вони можуть допомогти, де їх шукати і як це – бути чужим серед своїх?
За два з половиною роки через війну пройшли тисячі. Ті захисники – вони ось тут, зовсім поруч. Кожен зі своєю історією, у кожного війна щось забрала, а щось і дала… Як воно – жити після війни?
Михайло Ців’юк і Василь Романчич в АТО щодня ризикували собою заради України. Нині обидва демобілізовані, та знову воюють. Тепер зі страшною хворобою й за власне життя.
«Найдіть мені іншу вільну ділянку, яка ще залишилась у власності міста, – говорить Марцінків. – Є проекти, де дитячі майданчики роблять на даху, це ж не такий складний об’єкт?»
На першому поверсі колишньої франківської друкарні на Січових Стрільців, 78 почали облаштовувати приміщення під новий супермаркет. До нового року тут відкриють ще один «Вопак». Хоча багато говорили про те, що простір перед друкарнею мав би стати сквером. На першому поверсі вже облаштували мистецьку галерею «Drukarnya»… Що ж пішло не так?
«Якщо побачите десь на базарі людей, які торгують ситами чи решетами⃰, то знайте, то наші — липовецькі», — запевняє сільський голова Віталій Карпінський. Цими виробами Липовиця давно відома навіть за кордоном, бо подібного не робив ніхто. Традиції решетарства тут і нині передаються з діда-прадіда й допомагають селянам виживати.
Підопічних БО «Дім Сірка» виганяють з домівки, яку ті облаштовували протягом двох років у селі Загвіздя. Селяни проти, бо пси їм заважають. Волонтери розгублені — діватися їм нікуди
«Нас повели на розстріл. У багатьох солдат були фотографії дружин і дітей, вони дивилися на них і молились», – це лиш один зі спогадів часів Другої світової. Цілу мозаїку таких історій та облич зібрав американський фотограф українського походження
Якщо основною ціллю є демонстрація – мовляв, роками ніхто не робив, а ми пообіцяли і змогли – то тут можна пожертвувати майже всім, навіть самою історичною спадщиною.
Важливо, аби мами, діти яких не отримували щеплення, почули, прийшли у поліклініки та отримали. Бо є прогнози – як ВООЗ, такі і наших місцевих інфекціоністів – що ми стоїмо на порозі епідемії дифтерії
На війні Піварчука звали «Фазан»
Чоловік був добровольцем, пішов з «Азову» за станом здоров’я, коли полк ще переходив до складу Нацгвардії. А потім помер у Києві…
Наші батьки бачили один Івано-Франківськ, ми – інший, і було б дуже добре, щоб ми могли впізнати місто наших дорослих дітей.
Останньої неділі літа в Івано-Франківську відбудеться перший офіційний Папський відпуст – біля списку Чудотворної Ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської. Копію колишньої головної святині міста пошанували привілеями з Риму