Одразу зауважимо – не варто плутати господарський термін «міна» із сумнозвісною «бімбою». Усе прозаїчніше, принаймні поки що. Музей мистецтв Прикарпаття міняється приміщенням із підприємцем. А от чи не стане ця операція справжньою міною під пам’ятку архітектури, чи на її місці не виросте, наприклад, черговий торговий центр – питання серйозне.
Він – історик, інтелектуал і, на думку «Репортера», один із найкращих аналітиків в Україні. До вашої уваги – скорочена версія його інтерв’ю, яке відомий журналіст Ірина Славінська робила для «Української правди». Повний текст доступний за адресою life.pravda.com.ua
Кінець року просто змушує оглядатись і підраховувати. Як ми прожили рік, що здобули чи втратили? Які прикарпатці відзначилися чимось особливим? Кого ми ще довго пам’ятатимемо за добрі чи погані вчинки? До вашої уваги – щорічна підсумкова рубрика «Репортера».
Будь-яку буденну проблему завжди можна або вирішити, або відкласти. Сьогодні в Україні одна головна турбота – Євромайдан, Київ. Тому всі, кому небайдужа доля країни, або стоять там до останнього, або принаймні були. Навіщо? Аби підтримати, допомогти – їм, собі, Україні.
Не секрет, що Прикарпаття – з тих областей, які формують ядро Євромайдану. Саме наші люди є на тих барикадах. Саме вони уже по два тижні не були вдома й повертатися не планують. Сидять до перемоги.
Після бійні на Банковій 1 грудня затримали дев’ятеро людей. Як свідчать відеодокази, їх ще кілька годин били. Семеро зараз у лікарні, двоє в СІЗО. Шевченківський райсуд арештував їх на два місяці – за підозрою в організації масових заворушень, що передбачає від 5 до 8 років позбавлення волі.
Другий тиждень Україна живе в режимі революції. Недільний «Марш мільйонів» у Києві вдруге показав, що проти нинішньої влади виступають не сотні чи тисячі, а таки понад мільйон українців.
«Репортер» вирішив запитати відомих людей (не політиків), що вони думають про те, що зараз відбувається в Україні? Як би вони хотіли, аби це все закінчилося і що для цього треба зробити?
У вівторок, 3 грудня, кафедра військової підготовки університету нафти і
газу відзначила півстолітній ювілей. У далекому 1963 році при
Івано-Франківській філії Львівського політехнічного інституту створили
цикл, а пізніше кафедру, яка готувала фахівців служби пально-мастильних
матеріалів і трубопровідних військ. Багато випускників добре
зарекомендували себе під час війни в Афганістані, отримали нагороди.
Автоколона із Івано-Франківська вирушила вночі. Їхали напружено, готувалися до даішних заслонів. Але на дорозі нікого не було. Київ зустрів першогрудневим сонячним ранком. Пропустили зручне місце для парковки, вирішили повернутись і… порушили правила. Молодий даішник, якому нас «передали» по рації, привітався, подивився документи, зібрався складати протокол.
При в’їзді у Кліщівну Рогатинського району, біля мурованого вказівника, встановили ковану вивіску з нагоди 550 років від першої згадки про село. Там красується головна сільська принада села, пам’ятка національного значення – дерев’яна церква Святого Миколая 1572 року. Та, на жаль, повністю побачити цей храм нині можна хіба на вивісці. Бо сама церква вже майже п’ять років стоїть розібрана під відкритим небом.
І знову Майдан. Цього разу – євроінтеграційний. Минуло рівно дев’ять років з того часу, як українці вийшли на вулицю, щоб захистити свій вибір і своє майбутнє. Тоді їх об’єднували вибори, політики, лідери. Минув час. Тепер нове покоління, саме молодь – до і трохи після двадцяти років – змогла об’єднатися навколо ідеї, без лідерів і політичних гасел. А ще не так давно скептики казали, що це неможливо.
Хто там каже, що в Івано-Франківську недостатньо сучасного мистецтва?! Воно є, його багато – достатньо роздивитися та відчути себе мистецтвознавцем.
На шкільному моніторингу учні знають відповіді заздалегідь, а батьки здають гроші на завданняЗ минулого тижня у школах почався моніторинг залишкових знань для учнів 5 і 10 класів. Ще раніше у бік Міносвіти лунали закиди щодо безглуздості цієї ідеї.
Як зробити так, аби на ваше улюблене дерево не зміг посягнути жоден забудовникМинає місяць з того часу, як іванофранківці з вулиці Гаркуші борються із забудовником – ТзОВ «ТрансКомСервіс Плюс». Однією з причин війни став 140-річний дуб, який призначили зрубати. Люди не дозволили різати дерево, попри те, що забудовник мав усі необхідні папери.