Категорія

Акцент

Категорія

До Дня міста міський голова Руслан Марцінків в ефірах місцевих телеканалів обіцяв відремонтувати дороги, встановити пішохідні фонтани та випустити на маршрути комунальні автобуси. Хто це мав робити, за які гроші та чи зробив?

Фасади огородять сіткою на металевій рамі. Така собі охорона людей від пам’яток і пам’яток від людей: аби і будівлі видно, і перелізти складно. Попередньо управління капітального будівництва оцінило такий паркан у 400 тис грн.

“Якщо ця людина зайшла, то і я теж маю мати змогу туди зайти і пот­рібно це вимагати, – каже Щебетюк. – І це ніякі не особливі потреби, це нормально – мати змогу потрапити в будівлю, в яку можуть потрапити інші».

«Вже всі скучили за домашнім затишком, побутом, – говорить Михайло, чути, як затягує цигарку. – Пам’ятаю, коли демобілізувався, то волонтери з Лисичанська запросили до себе додому. Зайшов до хати й кажу: «Боже, я забув, коли фіранки на вікнах бачив».

«Єдине, що жаль за тим роком, – говорить Леся Качурова, – що такої згуртованості людей, як було на початках, не знаю, чи ще колись буде. А зараз людям треба нагадувати – війна не закінчилася, вона триває».

Сотні пасок, кілограми ковбаси, хріну, літри вареників, голубців, святкові кошики та вербові гілочки повезли та ще повезуть волонтери з Прикарпаття бійцям на передову. Аби ті хоч трохи, на мить відчули домашнього тепла.

Молодим здоровим хлопцям, які ще й поводяться доволі хвацько, переконати кілька дівчат чи пару «ботанів» нескладно у будь-якій «дискусії». Тут і кулаків не треба. Залишається сподіватись, що до фізичних аргументів таки не дійде. Бо то вже геть інша відповідальність.

Навесні у Франківську зійшов сніг, місцями асфальт, не встояли й фасади будинків. З відлигою посипалися штукатурка, ліпнина і навіть кавалки балконів. Добре, що обійшлося без жертв. Принаймні людських. Тим часом місто втрачає своє історичне лице.

“Найстрашніше, є багато тих, хто не лікується і їм в принципі фіолетово, бо не мають, що втрачати. Здається, кожен має сам дбати про себе. Але не у випадку з туберкульозом…”

Раніше на заводі було кілька сотень спеціалістів, тепер порожньо. З літа 2017-го працівників підприємства та філій перевели на триденний робочий тиждень. І найбільше це відчутно по зарплаті – середня не дотягує до 3 тис грн, і ту боргують…

Печеніжинська ОТГ об’єдналася на Прикарпатті ще у 2015 році. Нині це дев’ять населених пунктів і майже 18 тис мешканців. За цей час їхній бюджет зріс з 8 млн до 82 млн грн.

Зарплати рахують на місцях

Проблема з виплатою зарплат бюджетникам в нашій області, та, напевно, не лише в нашій, виникає з року в рік. А все тому, що гроші на ці зарплати надходять з різних джерел.