Погляд

Юрій Андрухович: Безкоштовний сир, або Трохи політики

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Я дуже рідко натрапляю на справді вартісні телевізійні канали, хоч деякі люди кажуть, ніби їх усе ж вистачає. От і «Дойче Велле» інколи підкидає цікаві сюжети. Особливо, якщо це «Дойче Велле» російською мовою. Канал нібито й не російський, а німецький. Та, виявляється, все одно по-своєму російський.

А з російськими каналами переважно так, що відразу відчуваєш відразу. Або відразу відчуваєш себе персонажем Льюїса Керрола: все перевернуто з ніг на голову, все з біса химерне і вдаване. Скажімо, телесюжет, який називається «Безкоштовний концерт Бориса Гребенщикова: націонал-радикалові не вдалося зірвати виступ лідера гурту “Акваріум” у Києві». Тут-таки малюєш собі вельми неприємне видовисько – масований напад відморожених і бридких укрофашистів на миролюбних і усміхнених пенсіонерів-гіпі,  пише Юрій Андрухович у своїй черговій колонці на порталі Збруч. сир

А головне – коментар самого БГ, якого цілком не без підстав можна вважати симпатиком усього українського. Та й загалом пацифістом і буддистом. І цей симпатик-пацифіст каже: «На Україні живе кілька мільйонів людей, які знають російську мову, розмовляють нею і люблять “Акваріум”. Тому кидати їх у будь-якому випадку, я вважаю, неможливо. І полюбити нас [українці] встигли вдвічі більше, ніж раніше».

Читайте: Юрій Андрухович: Так і шепоче

Йому звідкись відомо, що саме вдвічі. Ну добре хоч не вдесятеро. Щодо «ніж раніше», то, припускаю, БГ має на увазі ніж перед війною. Себто не напав би на нас його президент – то й любили б ми «Акваріум» удвічі менше.

Не дивлячись на цілковиту пласкість і вторинність їхньої рок-музики у 80-ті й 90-ті, в Росії й досі намагаються використовувати її в загальній пропаґандистській стратегії. «Сурковські клуби» та всілякі дивні об’єднання Медвєдєва плодів не принесли: нав’язати державницьку функцію хаотичному музикуванню не вдалося. Та все ж, чому б і знову не наступити на ті самі граблі?

Тобі, як і мені, сумно й самотньо? Не переживай, насправді нам весело й мило, бо ми розумієм одне одного. Нас об’єднує наша спільна російська мова! Зауважте: не музика, не її стиль, не звучання, не саунд, не пісні, не світогляд. Мова. Язик.

Читайте: Юрій Андрухович: Без тринадцятого

У Радянському Союзі (чи висловлюючись коректніше, за совітів) з більшим або меншим успіхом функціонувала розгалужена система пошуку всього ідеологічно небезпечного – з подальшою його нейтралізацією. Всього, що може підірвати засади. Сюди потрапляли, здавалося б, найбезвинніші речі: одяг, зачіски, музика, малярство, книжки, фільми, наукові теорії, побутова техніка, жувальна гумка, їжа й напої. Іншими словами, не було такої царини, де б не могли знайти чогось підривного і диверсійного. Пошуком цих небезпечних речей займалася величезна кількість відповідних службовців, які задля забезпечення себе фронтом робіт вишуковували, а часом і самі створювали такі ділянки, в яких могло зародитись оте небезпечне.

Так вийшло і з нещасною рок-музикою, що, як виявилось, ні тоді, ні тепер нікому в совку особливо потрібною не була. Охочих слухати англомовний рок було обмаль. А з тих, які його все-таки слухали, переважна більшість нічого не розуміла у словах (lyrics). Ну і як тут було не скористатися своєю російськомовністю всім тим акваріумним істотам! Та й чи могли вони безбожно не красти?

Читайте: Юрій Андрухович: Хай краще тиша

Про це хай скажу не я – інші. Мовою оригіналу, щоб жодної дискримінації.

Александр Горбачов: «Одна из главных культурных миссий Бориса Гребенщикова заключается в том, что он перевел зарубежный рок-н-ролл на русский язык. В том числе местами — впрямую». Гарний, до речі, евфемізм оце впрямую.

Єгор Летов: «”Аквариум” — продвинутая группа, разбирающаяся в британском и американском фолк-роке. Я, например, английский знаю, поэтому, когда услышал впервые «Аквариум», сразу понял, что все содрано с Дилана и “Fairport Convention”. Более того, БГ и не скрывает заимствований, он даже как-то цинично сказал, мол, очень хорошо, что у нас в стране плохо знают творчество Элвиса Костелло и еще кого-то там, потому что вот эту песню я спер оттуда, а эту — отсюда». (Тут уже, як бачимо, без евфемізмів: російське спер – це фактично російське сп..дил).

Читайте: Юрій Андрухович: Не кожен той фашист, кого розстріляють антифашисти

Александр Тарасов: «Кто слышал Патти Смит, тот знает, как беззастенчиво Гребенщиков использовал её — и не только её — тексты и музыку». (Бідна Патті Сміт, бідні всі, бідні тексти і музика, що їх так попользовал цей пройдисвіт).

Погодьтеся: все виглядає досить анекдотично. Спочатку ти пользуешь західну культуру й мову для створення собі рок-зіркової леґенди «в країні більшовиків», а потім стаєш активним аґентом руского міра, мимовільним чи радше свідомим. Тому й акваріумні тексти так часто здаються нісенітними, нелогічними. Неякісний профанський переклад, недопонятый Ділан, перекручена Патті. І як наслідок – кілька мільйонів українських людей, яким так гарно зайшов цей найнижчої проби плагіат. Хочеться вірити, що бодай їхні діти нарешті вивчать англійську і звернуться до оригіналів.

А ще хочеться вірити, що саме один із таких дітей і намагався зірвати в Києві безкоштовне дійство старих шарлатанів.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.