Погляд

Тарас Прохасько: Окупате!

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
У останні, вже перехідні, радянські роки я дуже намацально зрозумів первинну суть поняття окупація. Перед тим і з радянських, і з підпільних українських контекстів здавалося, що окупація – якийсь виключно трагічний і жахливий режим, пов’язаний із тотальним і системним насильством супроти якоїсь поневоленої спільноти.

А у знаменитому потязі 76 відкрилася сутність, пише Тарас Прохасько у своїй черговій авторській колонці на порталі Збруч.

То був час, коли поїзд їздив не тільки між Чернівцями і Львовом, а починав свій шлях із румунської Сучави і дотягав аж до польського Перемишля. І то був час великої дрібної двосторонньої торгівлі між Польщею і Румунією. Як завжди – чи при соціалізмі, чи капіталізмі – десь щось було таке, чого не було деінде, а деінде нікому вже не треба було того, за чим побивалися десь.

Тож румуни сідали зі своїм товаром у нічній Сучаві і тарабанилися через Україну до Перемишля. Перепони на кордонах для них тоді не було. Вони чесно купували плацкартні місця у поїзді і лягали спати на цілу полицю. Натомість у Франківську квитків уже не було. Тоді це нікого не спиняло, бо переважна більшість оплачувала проїзд провідникові при вході. Звичайно, в такому разі пасажирів – як тепер у якихось маршрутках – набиралося у кілька разів більше, ніж було місць. Тому тоді не було дивним, що у одному плацкартному переділі сиділо одне коло одного по п’ятнадцять пасажирів. Такий консенсус – незручно, тяжко, мучівно, але зате їдеш куди дуже треба або конче хочеш. І ми навчилися добиватися свого, толеруючи інших. Але не румуни.

Тарас Прохасько: Соцопитування їх боїться

Румуни вважали, що власник плацкартного квитка має законне право мати цілу полицю. Пам’ятаю ці темні вагони, куди звитяжно проривалися франківські пасажири, що радісно бачили, скільки вільного місця є на якійсь нижній полиці, де собі сидів або навіть лежав румунський експедитор. Щасливі, вони сідали на краєчок лавки, але чули одне вперте слово: окупате! Зайнято! І все.

Стояли собі чемно у проходах, нависаючи над напівпорожніми сидженнями. Виявилося, що справжня окупація власне такою і є – в узгодженні з законом, звичаєвим правом, правами людини, гарантією власності, забезпеченням свобод. Просто все зайнято. І без ніякого насильства. Більше того, ти сам – ще не вдавшись до насильства, бо хіба так був би шанс відвоювати собі скромне місце біля смердючих капчурів якогось мирного самозакоханого упертюха – вже є правопорушником, бо не придбав квитка у касі, в якій нема квитків, і хуліганом, бо стоїш кілька годин у непризначеному для цього місці, порушуючи приватність у тісному просторі і не даючи спокійно заснути громадянинові, який тебе побоюється, якому ти неприємний.

Згадую собі ці моменти тепер, пройшовши центром Львова, заглянувши на підніжжя Чорногори, дивлячись на десятки зелених чоловічків з написом «Зробимо їх ще раз разом» у сквері рідного середмістя. Все законно, звичаєво, свобідно, інноваційно і нарешті барвисто та комерційно вигідно. Попросту зайнято. Окупате!

Приблизно так відбувається тепер найстрашніше і найуспішне вичавлення з екосистем видового різноманіття. Види не винищують, їм просто не залишається достатньо місця, бо коло мирного «зайнято!» звужується до удавки.

Точно таке саме відбувається тепер в Україні. Таке відчуття. І найсуттєвішим є річ, яка повторилася через кілька драматичних століть. Так, як колись наша історія була запрограмована вкраденою гіперознакою Русь, руські, так тепер виявилася зайнятою вистраждана дефініція Україна, українці.

Тарас Прохасько: Стисла лекція польською

Тепер треба буде викристалізувати нове поняття для тих, які хочуть сатисфакції від своєї українськості. І для тих, яким їхнє українство завжди означало передовсім стан вічної боротьби за країну-мрію або повноцінне життя у добровільно завуженому просторі.

А якщо вторувати на світову природоохоронну практику, то цілком ефективним через кільканадцять років може стати визнання самих себе меншиною на просторі української держави. Правдоподібно, у майбутньому це може дати більше шансів на виживання.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.