Деякі мої шкільні друзі не знали слова фотель і казали на них крісло, наші тонетівські крісла натомість називаючи стільцями.

Що я знала про Івано-Франківськ, вирушаючи туди на цілий тиждень? Майже нічого. Здогадувалася з назви, що обласний центр якось пов’язаний з Франком.

І ось яка зворушлива картина лише одного дня.
1. Притримав вхідні двері до крамниці перед блондинкою.
2. Коли вона мене черкнула своїми персами, я не зреагував, пам’ятаючи про сексизм.

Міста тонуть у смітті, навколо сіл множаться яри й канави, заповнені гнилим непотребом. Тим часом у зомбоящику теревенять про екологію. А в брудних приміщеннях, куди вільно піднімаються аромати з каналізації, а стіни жере грибок, сидять люди з глибокодумним виразом на обличчях і сперечаються про духовність та історичну пам’ять.

Зараз у всіх обласних центрах йдуть конкурси на призначення кандидатів в так звані експериментальні детективні підрозділи.

Український школяр отримав листа від Королеви. Королева Єлизавета Друга звеліла одній зі своїх фрейлін підготувати офіційну (і приязну) відповідь, під якою власноруч розписалася.

Той випадок не можна назвати ні типовим, ні символічним. Але зі всіх сценок, які я хоч коли бачив у житті, сценок, які не стосувалися мене інакше, як випадкового спостерігача, ця чомусь належить до тих, що найбільше закарбувалися.

Любіть себе, любіть того, з ким вас доля звела і буде вам щастя.

Підприємець та громадський активіст Юрій Филюк розповів про своє розуміння міста як складної екосистеми і чому його починає теліпати на словах “туризм — стратегія розвитку міста”

До чого я це все вів? Та до того, що має хвилювати й нас, «мовно озабоченных». Двомовність як вона є – не лише наш феномен. І взагалі ніякий вона не феномен. Хоча, перефразовуючи певного російського графа, можна сказати й так: «Усі одномовні нації схожі на себе, кожна двомовна нещасна по-своєму».

Спеціально з нагоди 5-річного ювілею Vogue UA український поет і прозаїк Юрій Іздрик розповів, що думає про жіночу красу. Якщо…

Кілька разів я відчував близькість смерті через фіранки. І не тому, що за ними, за доброю світовою традицією, можуть ховатися убивці.

Але в Ріо-де-Жанейро й Лос-Анджелесі я на власні очі пересвідчився, що насправді ніяка зима землі (і Землі) не потрібна. Можна жити й тішитися сонечкові, а все ростиме й плодоноситиме – аж бананові гаї зашумлять.

Граматика в якомусь її межовому і напруженому прояві може стати релігією, зв’язком з Богом.

“Насправді мене щиро дивує, чому на 27-му році незалежності України ми досі обговорюємо питання про святкування 8 березня”, – пише мер.