Трохи більше року тому в Новошино приїхав нікому не відомий священик – Іларій. Він побудував капличку на городі однієї з місцевих мешканок і зайнявся цілительством. Хто його туди направив – зараз ніхто не знає. Село розбилось на два табори – прихильників і супротивників.
 |
Заїжджий цілитель
Напевно, в кожному селі є чи були якісь конфлікти, пов’язані з релігією. Але у Новошино вже більше року тривають неабиякі церковні пристрасті. Тоді в село приїхав отець Іларій (в миру – Іван Бандурович, 1987 року народження). Молодий чоловік назвався священиком автономної православної церкви США. Спершу правив Службу Божу в одній із капличок, розташованій у селі. А потім побудував свою – на городі місцевої мешканки Любові Кордон. У жінки є хворий внук, нині вона переконана, що «американський цілитель» допоможе дитині одужати.
Наразі капличку Іларія мають демонтувати, бо документів – жодних.
«Що закон говорить, ми так і робимо – каже сільський голова Новошина Василь Курус. – Церква має зареєструватися. На цей момент Іларій документів не приносив».
Мало того, наразі так і незрозуміло, до якої саме церкви відноситься заїжджий «цілитель». Адже у сільській раді кажуть, що спершу він подавав документи від автономної американської, а потім казав – від української автокефальної церкви.
«Ми тут самі заплутались, – говорить місцевий землевпорядник Мирослава Кикавець. – У паспорті пише, що він народився на Львівщині, прописаний у Дніпропетровську. Як опинився у Долині, не знаємо. Люди в селі поділилися. Частина його підтримує, інші – проти. Вирішувати такі справи у власному селі – найгірше, що може бути».
 Капличку поставили просто на городі однієї з місцевих мешканок |
Хіба вони знають?
Новошинський священик Ігор Дарвай переконаний, що отець Іларій зробив розкол у селі і знаходиться тут незаконно. Іларій же звинувачує Дарвая і ще одного священика – отця-декана Йосипа Жовніровича, а також сільського голову Василя Куруса в тому, що вони обливають його брудом.
Про Іларія в селі кажуть різне. «Він нічого не вимагає, ніяких грошей, – говорить мешканка Новошина Наталія Беляр. – У капличці є така скарбничка, то люди туди кидають хто дві, хто п’ять чи десять гривень. Хто й ніц не кидає. Колишній голова раніше приходив до каплички, казав, що то добрий чоловік, а нинішній – воює».
Але є й інший табір. На дорозі зустрічаємо обуреного чоловіка. Він живе по сусідству з капличкою, неодноразово писав скарги до сільської ради. Каже, що це не церква, а якась секта.
«Мені заважає відправа, бо я хвора людина, – каже Михайло Малета. – У селі вже є дві церкви. Чого вони не йдуть туди, а прийшли до цієї каплиці?».
Потім підходить ще одна жіночка. «Я до тієї каплички не ходжу, – говорить пані Марія (прізвища вона чомусь боїться називати – Авт.). – Он, є церква, йду туди. Звідки знаю, хто той священик? І люди дурні, бо не відають, до кого йдуть і кого слухають. Ще у Біблії писало, що перед кінцем світу появляться лжепророки. І дітей тут теж хрестять. Хіба вони знають, кому дають свою дитинку хрестити?».
 Іларій називає себе архімандритом |
Монах-вундеркінд
Спершу поява нового священика об’єднала місцеве духовенство. Всіх цікавило, звідки той приїхав і чому. Для цього сільський голова навіть спеціально їздив у рідне село Іларія, аби хоч про щось довідатися.
«Василь Курус дізнався, що Іларій взяв гроші у банку, поставив під заставу батьківський будинок, – розповідає отець Йосип Жовнірович. – Мати його доживає у старій хаті. Він ще й набрав позик на паспорт свого брата. Крім того, таксисти у Сколе (Львівська область – Авт.) кажуть, що він і їм винен гроші. Чесна людина таке не робить».
Іларій усі ці звинувачення заперечує. «Батьківську хату продавав не я, а мати з братом, – говорить він. – Так, наразі вона продана. Треба було якусь копійку, бо я тоді ще вчився. Ріс без батька, ніхто не допомагав. Вчився у Києві та винаймав житло. У мене є документи, що я був направлений сюди, на Івано-Франківщину, офіційно від Української автономної православної церкви у США, яка є в єдності зі Вселенським престолом Константинопольського патріархату».
Зараз, за словами «цілителя», він відноситься до Української автокефальної церкви. Дозвіл отримав чомусь у Тернополі – від владики Мефодія, бо Івано-Франківський владика Андрій йому не дозволив. Місцеві священики стверджують, що раз так, то він має право відправляти лише на Тернопільщині…
Але отець Іларій і далі приїздить у Новошино. Живе в Долині, знімає тут квартиру. Незважаючи на те, що Іларій прийняв постриг лише минулого року, каже, що він уже має монаше звання – архімандрит. У священики ж висвятився у 18 років. За його словами, він став наймолодшим священиком в Україні.
«У 24 роки неможливо отримати таке звання, – стверджує Ігор Дарвай. – Спочатку йде монах, потім ієромонах, ієродиякон, аж тоді – архімандрит. Хто йому таких звань надавав – невідомо. Спочатку треба вивчитись, закінчити духовну школу, відслужити, мати якусь практику в житті. А так не буває».
До речі, юний священик-монах уже був одружений, має сина та навіть встиг розлучитися. «Так, я розвівся та постригся у монахи буквально через тиждень, – каже Іларій. – Але ж не пішов десь гуляти, а пішов до Бога».
Сім парафій
Окрім отця Іларія, до Новошиного приїздять інші монахи. Він каже, що в них є священниче братство. Туди входять п’ятеро священиків, але зараз вони – також на стадії реєстрації. Їхня мета – відновити традиції автокефальної церкви 1940-60-х років – не брати гроші за шлюб, похорон чи хрестини.
Іларій говорить, що все робить за свій кошт – їздить на відправи та купує все необхідне до каплички. «Я не маю зарплати, – каже він. – Мені постійно допомагають батьки. Доїжджаю кожного дня, що потрібно для церкви, також купляю за свої гроші. Ні від кого нічого не вимагаю. Нікому зла не роблю та не перешкоджаю».
А живе на що? Є в Іларія хресний тато, який також мешкає у Долині. Солідний такий чоловік, років під 50, на вигляд – небідний. Сказав, що допомагає хреснику, назватися відмовився навідріз. Говорить, що вони із хресником мають ще сім парафій на Львівщині та Закарпатті. А також повідомив, що мешканка Новошина Люба Кордон – саме та, що надала землю під капличку – планує віддати Іларію ще й батьківську хату. «Зараз вона переоформляє її на себе, і потім віддасть нам під монастир», – каже «хресний».
Односельчани Люби Кордон говорять, що жінка ледве зводить кінці з кінцями, постійно на заробітках і працює за копійки.
Для чого вони приїхали на Долинщину – один Бог знає. Але погодьтеся, якось все дуже дивно. Єдине, що можна сказати – не шукайте кращого священика, аби помолитися Богові.
Comments are closed.