«БУДоСАД»

Чи будуть у Надвірній рости будинки на місці яблунь і груш? Марія Гаврилюк   Серед передвиборчих обіцянок наших політиків, однією із найпопулярніших є обіцянка щодо збільшення об’ємів будівництва соціального житла. Після виборів зазвичай обіцянки залишаються обіцянками, а квартирні черги все зростають і зростають. А якщо хтось і намагається виконати обіцянки щодо соціального житла, то, використовуючи складні бюрократично-корупційні схеми, як правило, не забуває і про наповнення своїх кишень. Складна ситуація виникла у місті Надвірна, де, з одного боку, розглядають можливість суттєво скоротити квартирні черги, а з іншого боку — для цієї «благородної» мети доведеться забрати сад у дітей школи-інтернату.

Надвірнянська загальноосвітня школа-інтернат користувалася тим фруктовим садом з 1961 року. Сад в основному забезпечував дітей яблуками, грушами, сливами, а також служив місцем для проведення відпочинку та різноманітних навчально-виховних заходів. Але навесні цього року, коли дирекція школи-інтернату почали виготовляти технічну до­кументацію на право постійного користування землею, виникли проблеми — з’ясувалося, що шкільний сад нібито зовсім не шкільний, а належить до земель запасу Надвірнянської міської ради.

У квітні директор Надвірнянської школи-інтернату Мирослав Карпенюк звернувся до міського голови Надвірної Зіновія Андрійовича з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації до державних актів на право постійного користування землею загальною площею 7,1293 га. Ця площа включає дві ділянки. Площа першої ділянки становить 6,2614 га, а другої (власне шкільного саду) — 0,8744 га. Зауважимо, що районне управління земельних ресурсів видало директору школи довідку про те, що станом на 1 січня 2008 року за Надвірнянською загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІІ ст. закріплено земельну ділянку площею 8,1181 га.

Після того, як директор школи не отримав відповіді з мерії, він звернувся з відповідною заявою до голови районної державної адміністрації, голови районної ради та начальника відділу освіти Надвірнянської РДА, після чого нарешті дізнався, що міська рада на одній із сесій надала дозвіл на виготовлення технічної документації тільки однієї земельної ділянки. А що стосується шкільного саду, то через переписку: «директор школи — міський голова — районна адміністрація» стало відомо, що ця земельна ділянка площею 0,8744 залишена у землях запасу міської ради.

До речі, директору школи про рішення міської ради віднести шкільний сад до земель міської ради, повідомив заступник голови районної адміністрації. Представники мерії чомусь не вважали за потрібне це зробити, дотепно обґрунтувавши це тим, що директор школи для того, щоб знати, що коїться з його землями, повинен ходити на сесії міськради.

Не менш дотепним було й обґрунтування того, чому школі не передали у постійне користування сад, яким школа користується 47 років: «Земельна ділян­ка площею 0,8744 га в районі молокозаводу залишена в землях запасу Надвірнянської міської ради, у зв’язку з тим, що керуючись нормами ДБН-92** розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування приміщення школи-інтернату, становить 70?м кв. на 1 учня», — вказано у документі-відписці, підписаному головою міста.

Для пересічного читача пояснимо, що ДБН розшифровується як державні будівельні норми. Очевидно, таким чином представники міської влади розшифрували розділ 5 пункт 5.6, у якому йдеться про те, що допустима кількість одночасних відвідувачів для парків зон тривалого відпочинку не повинна перевищувати 70 осіб. Іншого обґрунтування у державних будівельних нормах, яка б асоціювалася із зеленими насадженнями, парками та цифрою 70, ми не знайшли. Очевидно, саме тому представники міської ради вирішили зменшити шкільну територію. Напевно, для того, щоб діти в саду не «погубилися».

Сад чи індивідуальне житло?

Якщо вже справа дійшла до того, що у дітей хочуть забрати землю, то виникає запитання: для чого? Не є таємницею, що після того, як дозволили приватизовувати землю, користуючись нагодою, наші «можновладці» почали привласнювати і прихватизовувати все, що можна і не можна. В результаті у деяких населених пунктах вільної землі майже не залишилося. (Ні в якому разі не хочемо, щоб у читачів склалося враження, що ми ностальгуємо за совдепіськими часами і не визнаємо приватну власність). Та щоб не робити поспішних висновків, за роз’ясненням ситуації ми звернулися до міського голови міста Надвірна Зіновія Андрійовича.

Зіновій Мирославович одразу сказав, що школа без сумнівів належить до земель запасу міської ради (про нор­ми ДБН-92** не говорив нічого). Крім того, на останній сесії міської ради, за його словами, розглядалося питання про придатність цієї землі, щоб в майбутньому її якось використати. На цей час депутатський корпус Надвірнянської міської ради розглядає три варіанти використання цієї землі. По-перше, залишити за школою інтернат як сад; по?друге, використовувати як паркову зону міста (що є найменш ймовірним); по?третє, побудувати на цій території соціальне житло. З подальшої розмови ми зрозуміли, що під терміном «соціальне житло» мер розуміє зовсім не безкоштовне житло для малозабезпечених (у казки про правдиве соціальне житло вже не вірить ніхто), а індивідуальну забудову. А що може бути більш миліше владі, як ділити бюджетні гроші і землю?

Як у майбутньому буде використаний колишній шкільний сад, буде залежати від депутатів міськради, кожен з яких має свою точку зору з цього приводу. Щодо самого міського голови, то він каже, що схиляється до думки, нібито найкраще все?таки залишити сад за школою. Хоча й не виключає варіан­ту поділити сад на земельні ділянки і роздати під індивідуальну забудову. І навіть, якщо розглядати такий варіант, міський голова запевняє, що ніяких махінацій в цій системі нема: «Протягом 2,5 років моєї праці на посаді міського голови було розглянуто багато заяв з приводу роздачі земельних ділянок під індивідуальну забудову. І повірте, ті земельні ділянки, які розглядалися на чергових засіданнях сесіях міської ради, були розглянуті прозоро і відкрито з вивченням матеріально-побутових умов кожної людини, депутатський корпус мав інформацію практично про кожну людину», — каже З.?Андрійович.

Також міський голова запевняє, що навіть, якщо депутати й проголосують за відведення цієї земельної ділянки під індивідуальну забудову, то в місті будуть все?таки проведені громадські слухання і всі ділянки будуть роздаватися прозоро і відкрито.

Чому ні?

Розглянувши всі варіанти використання земельної ділянки, яка у майбутньому або надалі залишиться шкільним садом, або стане місцем для будів­ництва індивідуального житла, хочеться зупинитися на другому варіанті. Зараз на черзі на отримання житла у Надвірній перебуває понад тисячу осіб. Звичайно, роздавши майже гектар землі, міська черга на отримання житла значно просунеться. Але, з іншого боку, чи справедливим є бажання забрати землю, яка майже півстоліття годувала дітей школи-інтернату? І не тільки годувала, а й дозволила поринути в майже містичний світ, де час тече не так шалено швидко, як поза ним, де можна відпочити, подумати, зупинити калейдоскоп думок. Не хотілося б, щоб вирубування садів як символ новітнього глобалізованого світу торкнувся і Надвірної.

Крім того, навіть віддавши зем­лю під індивідуальну забудову, міська влада повинна усвідомлювати, що депутати не просто приймають рішення розділити сад на ділянки під індивідуальну забудову, а зобов’язується у майбутньому підвести туди всі необхідні комунікації та дорогу. Тому, як мерія, так і депутати повинні подумати і усвідомити, чи зможуть вони, якщо приймуть таке серйозне рішення, довести справу до кінця.

Ще однією перешкодою для будівництва індивідуального житла на цій ділянці є річка Стримба, яка протікає попри масив, який хочуть забудувати. Як стверджують місцеві жителі, річка розливається як мінімум два-три рази в рік. Тому необхідною умовою є дотримання прибережної захисної смуги — території з обмеженою господарської діяльністю. Оскільки Стримба належить до малих річок, прибережна смуга повинна становити як мінімум 25 метрів.

Отож, незважаючи на те, що, як сказав міський голова, міська рада все робить чисто і прозоро, деякі факти свідчать про протилежне. Адже, за словами директора школи, після його звернень у різні інстанції, районне управління освіти скерувало скаргу у прокуратуру з приводу того, що міська рада незаконно відібрала шкільний сад у школи-інтернату. Також директор школи готує позовну заяву до суду.

У результаті можна зробити висновки, що поки що невідомо, чий все ж таки сад: шкільний чи належить до земель запасу міської ради. Адже, як з’ясувалося, в цій ситуації буде розбиратися прокуратура і суд. Тому наразі навіть недоцільно планувати чи будувати щось на цій ділянці. А не те що розглядати плюси чи мінуси майбутньої забудови.