460 Results

прохасько

Пошук

“Ми не врахували, що свій володар і його дружина може бути кращим тільки тому, що він нарешті свій. Крім того, знову, як і тисячу років тому, остаточно не знаємо, кого вважати своїм”, – пише Прохасько.

“Чи виправляємось ми? Можливо, це прозвучить дуже поверхнево та дріб’язково, та мені здається суттєвим те, що за попередні 20 років у нас так і не народилось жодного незалежного, більш-менш інтелектуального телеканалу”.

“Теперішня Україна цілковито включена у глобалізм, і все, що тут відбувається, є невіддільною частиною глобальних процесів. Навіть те, що нас довший час робило трохи неподібними на інших – фатальне сусідство з Росією, також втрачає свою яскравість неповторного, бо у сучасному світі сусідами Росії поступово стають усі, хто на цьому світі мешкає”.

“Найважливішими віхами нашої державної історії взагалі можна вважати зміну віх олімпійської риторики. Державницько-партійні фігури кравчукізму. Філологічно шедевральні плівки з фраґментами Кучми. Безпідставні, але дійсно україномовні плетива Ющенка. Тупий конкретний базар Януковича. Патетичний демонстративний риторичний щит і меч Порошенка…”. 

“Виявилося, що у російській нема бобу-одинака. Існують тільки боби. Це тривожить, бо змазує індивідуальність. А ще бобами, виявляється, можуть назватися не тільки справжні боби, а навіть груба фасоля…”

“Тиша прирікає на безпосередню зустріч із самим собою, і саме це може бути дуже страшним. Власне тому таким популярним способом уникнення гаму є занурення у ще гучніші звуки, які, однак, є вибрані власноруч і відбуваються тільки для тебе. Зрештою, слухати свою музику — це вже півкроку від какофонії, але і два кроки назад від фізіологічної тиші”.

…цілком ефективним через кільканадцять років може стати визнання самих себе меншиною на просторі української держави. Правдоподібно, у майбутньому це може дати більше шансів на виживання, пише Прохасько.

“Тоді, влітку 1990 року, Україна була прекрасна. І ми з керівником почували себе її коханцями. Головною ідеєю кожного вчинку було те, що завжди властиве грузинам, – зробити так, щоби закохати кожного у своє кохання”, – пише Прохасько.

Бо вона стає найголовнішим станом, найсуттєвішою подією і вона веде, вона диктує. Нема потреби ані спроможності навіть думати, бо тіло і мозок настільки втягнуті у цілковите забезпечення сонячного світла, що всі інші потреби і захцянки стають несуттєвими.

Мені завжди було радісно, коли щось народжується, коли з’являється якесь нове життя. Але ще більше я не люблю, коли якомусь життю не дають дожити настільки, наскільки воно здатне, не втрачаючи своєї самості.