447 Results

прохасько

Пошук

Бо вона стає найголовнішим станом, найсуттєвішою подією і вона веде, вона диктує. Нема потреби ані спроможності навіть думати, бо тіло і мозок настільки втягнуті у цілковите забезпечення сонячного світла, що всі інші потреби і захцянки стають несуттєвими.

Мені завжди було радісно, коли щось народжується, коли з’являється якесь нове життя. Але ще більше я не люблю, коли якомусь життю не дають дожити настільки, наскільки воно здатне, не втрачаючи своєї самості.

“Після вибуху обвалений міст остаточно показав, що він був таки віадуком. Ніяке сполучення між берегами не припинилося, навіть стало несподівано інтенсивнішим. Просто не могли у цьому місці їхати поїзди”, – пише Прохасько.

Хто не мріяв побачити на власні очі найпівденніший материк? Журналіст, письменник з Івано-Франківська Маркіян Прохасько якраз повернувся звідти, привіз свіжі враження та багато матеріалу для майбутньої книги.

“Усе серйозне зводиться у будь-яких ситуаціях до страху втратити щось важливе для існування. Все смішне допускається тільки тоді, коли воно стосується втрат і страху втрати іншого”, – пише Прохасько.

“Грубо кажучи, українська ситуація тепер трохи нагадує бунт у сиротинці, в якому звільнені від уявлень про традицію співіснування у просторі і часі малолєткі (у нас це насправді не зовсім прив’язане до віку) готові зашугати і викладацький персонал, і обслугу”.

“Він почав приходити у бари, в яких я працював. З абаканівським наплічником, який ставив під пластиковий стілець. Я завжди його частував. Одного разу було так, що він просидів у люксусовому барі цілий день, приймаючи там кількадесят франківських митців, які довідалися, що тут є Лишега”

“Якось я написав у найпопулярнішій західноукраїнській газеті, в якій працював, поверхневу статтю про новітні пам’ятники у місті. Але особливо я вчепився до найнезугарнішого. Його якраз тоді встановили. То був пам’ятник загиблим міліціонерам”, пише Тарас Прохасько.